- Головна>
- Казки>
- Літературна казка>
- Шарль Перро>
- Кіт у чоботях

Кіт у чоботях

- Авжеж, любий котику, я можу й це,- приязно сказав він, і перекинувся в мишку та й почав бігати по кімнаті. А кіт за мишкою, хапнув її з одного стрибка і вмить з'їв.
А тим часом король із графом та принцесою їхали собі неквапом далі й приїхали до великої луки.
- А чиє це сіно? - запитав король.
- Графове,- гукнули косарі, як навчив кіт.
- Гарний клапоть землі маєш, графе, - сказав король.
Потім приїхали до великої ниви.
- Гей, люди, а чиє це жито? - запитав король.
- Графове, - гукнули всі женці.
- О, графе, то й це ж неабиякий шматок земельки.
А тоді приїхали до лісу.
- Гей, люди, а чиї це дрова?
- Графські, - відповіли дроворуби. Король здивувався ще дужче і сказав:
- Та ви багатий чоловік, графе. Я й не знав, що в моєму королівстві є такі розкішні ліси.
Нарешті приїхали вони до палацу.
Кіт уже стояв на сходах, і тільки-но карета зупинилась унизу, прискочив, відчинив дверцята і мовив:
- Ваша величносте, прошу вступити до палацу мого господаря - графа. Його така честь зробить щасливим на все життя.
Король вийшов з карети і не міг надивуватися розкішним палацом, що був, може, більший і прекрасніший, ніж його власний. А граф повів королівну в залу, що аж засяяла від золота й самоцвітів.
А потім граф одружився з королівною, і коли помер її батько, сам став королем, а кіт - першим міністром при ньому.
Батьківські
поради