Хитра Лисиця

Жили колись у лісі лев і тигр і такі вже були друзі, що всіх звірів аж завидки брали. Заздрила їм і лисиця. Стала вона думати й гадати, як посварити лева з тигром. Сяде в кущах і визирає, що той тигр та лев роблять.
Тигр ще до схід сонця біжить на полювання, а лев спить собі. Додумалась лисиця, як їх посварити. Вичекала, коли тигр пішов на полювання, прийшла до лева, та така сумна, наче їй світ немилий.
— Братику лев, я тобі щось і сказала б, та боюся, не повіриш.
—  Дарма,     кажи,— відповів лев.
— Оце бачу, тигр твоїм другом прикидається. А він же сьогодні нахвалявся одному звірові, що вб'є тебе завтра.
— Та цур тобі! — засміявся лев.— Зроду    я     не     повірю. Ми змалку з ним товаришуємо. Вже хто-хто, а я його добре знаю.
— Хоч вір, хоч не вір, а я чула. Ось діждешся ранку, сам побачиш.
Не повірив лев лисиці, але сумнів у нього закрався.
«От же лихо,— думав він,— і не віриться, та вранці побачимо, чи ж лисиця правду каже».
Поки лев думав, як йому бути, лисиця тим часом розшукала тигра.
— Я тобі, брате,— каже лисиця,— щось хотіла сказати, але боюся: не повіриш.
— Чом же не повірю? Як правду скажеш, повірю.
— Брате тигр, як ти у цих місцях ходиш, нам аж дихати легше, всі наші вороги світ за очі втікають. Я оце почула одну новину, та й не знаю, казати тобі чи ні. Ти все одно не повіриш.
— Та кажи вже.
— Оце ж ви ніби й товаришуєте з левом,— каже лисиця.— А якби ти знав, що він надумав! Він убити тебе хоче.
— Та не вигадуй.
— Я ж казала, що ти мені не повіриш. А я вчора в кущах сиділа, підслухала, як він нахвалявся одному звірові роздерти тебе.
— Ти мені такого наказала, що я і не знаю, що діяти,— відповідає тигр.
Поки ти будеш думати та гадати, лев завтра вдосвіта прокинеться й роздере тебе. Моя тобі рада: як він має тебе роздерти, краще сам накинься на нього, іншого порятунку я не бачу.
Тигр не повірив лисиці, але вирішив уранці придивитись до лева. І якщо справдиться те, про що розповіла лисиця, він роздере лева.    Розпрощавшися з лисицею, тигр пішов у печеру.
Ніч минула в тривозі. Рано-вранці прокинувся тигр, прокинувся і лев. Бачить лев — тигр потягнувся і скоса позирає на нього. Лев, як звичайно, роззявив пащу, позіхнув.
А тигр подумав — правду казала лисиця. І накинулися вони один  на одного й билися  доти, доки не  попадали  мертві.
Лисиця сиділа під деревом і здалеку спостерігала бійку лева з тигром.
Побачила вона, що лев і тигр уже неживі, й побігла скликати весь свій рід.
Зійшлись усі лиси й лисиці та й дивуються:
— Як же тобі поталанило таких друзів та ворогами зробити?
— А я нацькувала їх одне на одного. Спочатку посиділа в засідці й вивідала їхні таємниці, а вже тоді посіяла ворожнечу між ними. Розлютувавши, вони пороздирали один одного. А тепер ви маєте що їсти цілий тиждень. Ось побачите, я ще знайду таких дурнів, які ворогами стануть.
І лисиця пішла в ліс шукати нових пригод. А в лісі в хатині жили два мисливці. Одного звали Пірім, а другого — Магамед.
А були вони нерозлийвода. Закортіло лисиці і їх посварити. Але як це зробити? От пішла вона до мисливців і каже плачучи:
— Любі братики, порятуйте мене. Вовки та ведмеді скоро весь наш рід передушать. Я насилу втекла від них. Візьміть мене до себе, я вам за сторожа буду. Вивідаю, де яка тварина, птах який завівся, одразу дам вам знати.
Мисливець Магамед пожалів бідну лисицю і залишив її у себе.
А мисливець Пірім каже:
— Магамеде, цей лисячий рід дуже хитрий. Від лисиці всього можна чекати.
Лисиця кілька днів у них пожила, а вже все винюхала. Помітила вона, що Пірім рано-вранці встає, бере лук, випустить дві-три стріли й кладе його долі. А мисливець Магамед, тільки-но прокинеться, біжить до струмка, присяде, вмиється, а тоді бере велику каменюку й кидає. Магамед не знав про звички Піріма, а Пірім — про звички Магамеда.
Одного дня лисиця підійшла до мисливця Піріма й каже:
— Я тобі, Піріме, щось сказала б, та боюся, що ти не повіриш.
— Кажи, не бійся. Як не повірю, що тобі з того?
У лисиці в очах заблищали сльози.
— Сьогодні Магамед нахвалявся одному чоловікові, що завтра вранці кине в тебе каменюку й уб'є. Я саме сиділа в кущах і підслухала.
А мисливець Пірім і відповів їй:
— Магамед — мій вірний друг. Йому й на думку таке не спаде.
— Я знала, що ти не повіриш, але не могла промовчати. Ось піди сам уранці й побачиш: правду я казала чи ні.
— А що я побачу?
— Завтра вранці,— каже  лисиця,— Магамед  встане  й  до струмка піде. Щоб прогнати сон, умиється, води поп'є, а тоді візьме каменюку й кине в тебе.
Пірім і не вірив лисиці, але подумав: «Ось я побачу. Як набрехала мені лисиця, хай тоді начувається».
Тим часом лисиця покинула Піріма й пішла шукати Магамеда. Коли це глядь — іде він. Перейняла його лисиця та й каже:
— Братику, хотіла я тобі сказати щось, та боюся, не повіриш.
— Що ж ти таке скажеш, що я тобі не повірю? — питає Магамед.
— Я і сама не повірила б, та чула на свої вуха.
— Що ж ти чула? — допитується Магамед.
— Що я чула... Сьогодні Пірім казав, що тільки-но ти прокинешся, він випустить із лука стрілу й уб'є тебе.
— І не кажи, лисице. Ми з ним — як рідні брати.
Хоч як лисиця  підмовляла його, Магамед не повірив їй.
— Магамеде, — нарешті сказала вона.— Не віриш, піди зранку до струмка й сам побачиш, як Пірім візьме лук, випустить три стріли, а останньою тебе покладе на землю. Коли я неправду кажу, зробиш зі мною, що захочеш.
Хоч Магамед лисиці й не повірив, та подумав: «Хай ось я вранці перевірю».
Настав вечір. Пірім і Магамед полягали спати в своїй хатині. А рано-вранці кожен встав, щоб підглянути за другом і перевірити, чи правду казала лисиця. Та кожен робив саме те, про що намовляла лисиця. Друзі замалим не накинулися один на одного. Але люди спочатку міркують, а тоді вже діють. Надумали мисливці розпитати один в одного, що сталося. Може, хтось їх зумисне хотів посварити.
От Пірім і питає Магамеда:
— Друже, я бачу, що твої очі горять від гніву. Що сталося?
Посідали друзі й розповіли один одному про свою журбу.
І виявилося, що все це накоїла лиха лисиця. Якби вони повірили їй, уже й на світі не жили б.
Вирішили Пірім і Магамед провчити лисицю.
Вхопили вони один одного за барки й попадали на землю. Лежать і чекають, що ж воно далі буде. А лисиця вилізла із засідки, підійшла др мисливців і плеще на радощах у долоні.
— Ой, такі ж дурні, як лев і тигр! Повбивали один одного та й лежать тепер мертві.
А Пірім як ухопить лисицю за хвіст та як крутне — вона й дух спустила.
— Отож, Магамеде, — сказав він,— не слід вірити ворогові на слово!

Завітайте до нас:

Батьківські
поради

Планшет - золотий ключик до світу казок
У кожного дитинство асоціюється з чимось прекрасним, добрим та світлим. Яскраві іграшки, барвистий одяг та старі-добрі казки - саме те, що треба. Нічого не замінить малюкам мамину казочку на ніч, теплі обійми та ніжні цьомчики. Але сучасні діти зовсім не схожі на нас, дорослих. Вони прагнуть само...
Новинки до книжкового Арсеналу
«Книжковий Арсенал» – це найдовгоочікуваніша подія читацької весни! І видавництво «Ранок» підійшло до неї з усією властивою їм відповідальністю, креативом та вмінням передчувати найтрендовіші та найжаданніші віяння в книжковому світі. Ми зібрали свіженькі хіти, щ...