Готамські мудреці

Всі жителі містечка Готам — диваки. Проте вони вважають себе великими розумниками.
Послухайте кілька історій про них.

І
Пішов якось один готамець на базар купувати вівцю й зустрівся на мосту з іншим готамцем, котрий саме повертався з базару.
—    Куди це ти йдеш, сусідоньку?
—    Та на базар, по вівцю.
—    По вівцю? А як же ти її через річку переведеш?
—    Ну й дивак же ти, сусіде! Що ж тут мудрого! Як сам іду, так і вівцю поведу — через місток.
—    А я не пущу!
—    А я переведу!
—    Не переведеш!
—    Ні, переведу!
І обидва так розкричалися, ніби вівця вже була на містку.
Доки вони сперечалися, з ними порівнявся третій готамець, котрий віз на коневі мішок борошна.
Почув він їхню суперечку і крикнув:
—    Ей, дурні! І чого ви такий лемент зняли? Доведеться мені вас повчити.
Завдав третій розумник собі на.спину мішок з борошном, підійшов до річки, висипав у воду і сказав:
—    А нумо, помізкуйте, скільки тепер борошна у мішку?
— Е-е-е, сусіде! Та ти що, глумишся над нами? Сам бачиш, мішок порожній! — вигукнули обидва розумники.
—    Правильно відповіли! — розсміявся третій готамець. — Такі ж і ваші голови: зовсім, зовсім порожні!
...Хто ж із цих трьох готамців найрозумніший?

II
Забажалось якось готамцям, щоб у їхньому місті і взимку, і влітку кувала зозуля.
Побудували вони на головному майдані загін — такий, як для коней. Потім піймали в лісі зозулю, принесли її до того загону і сказали:
—    Сиди тут і співай нам цілий рік. А не співатимеш — ні пити ні їсти тобі не дамо!
Сказали і пішли. А зозулька, не довго думаючи, змахнула крильцями й полетіла. Загін же був без даху!
—    Ну й хитрюща ж птаха! — дивувалися готамці. — Навіть із загону втекла.
Вирішили вони піймати іншу зозулю і побудувати для неї ще вищий загін.
—    Ну з цього вже нізащо не вилетить! — вирішили вони.

III
Пішов якось один готамець на базар продавати сир.
Поклав він головки сиру до великого кошика і поніс. Та коли спускався з пагорба, одна головка: випала і покотилася вниз.
—    Е, брате, та ти, я бачу, бігати майстер! — зрадів готамець і, виймаючи з кошика одну по одній головки сиру, покотив їх униз. — Біжіть самі на базар! — сказав готамець. — А я піду собі потихеньку без ноші. Та глядіть мені, не тікайте! Дожидайтесь мене біля базару.
І пішов собі не поспішаючи.
Та дійшовши до базару, він не побачив там ніякого сиру. Бо, скотившись із пагорба, якийсь кругляк потрапив до калюжі, якийсь закотився під кущ, а ще інший загруз у придорожній канаві.
А готамець бігав базаром і кричав:
—    Де тут мій сир? Де мій сир?
—    А хто його сюди приніс? — питали у нього.
—    Хто, хто! Та ніхто! Мій сир сам бігати вміє.
—    Ну тоді, мабуть, хазяїн прийшов на базар раніше за свій товар! — регочучи, відповідали йому люди, до яких він звертався.