Гора Сонця

Колись давно жили в одній хаті два брати. Старший брат був багатим і жадібним, а молодший — бідним. Старший зневажав молодшого й ніколи не давав йому навіть шматочка хліба.
Якось навесні настав час сіяти рис. Старший брат засіяв величезне поле, а в молодшого не було зерна, щоб засіяти й малесенький клаптик землі. Тоді молодший брат попросив старшого:
- Любий брате, позич мені трохи рису. Коли зберу врожай, неодмінно тобі все поверну.
Старший брат не схотів допомогти молодшому, а вирішив ще й поглузувати з нього. Наварив великий казанок рису, простяг його братові та сказав:
—  Ось тобі рис. Можеш посіяти його, а тільки-но збереш врожай — повернеш.
Молодший брат не збагнув, що старший глузує, тож посіяв рис і став чекати сходів. Звісно, варений рис не міг прорости. Та одне зернятко дало паросток. Щодня пагін набирався сили й більшав. Молодший брат кожної години поливав його та стеріг, щоб гусінь не зашкодила маленькому зеленому листячку.
Так рисовий паросток перетворився на могутнє дерево. Гілля того дерева було таким розлогим, що затуляло собою сонце. А коли настала осінь, усе дерево було вкрито чудовим рисовим зерном.
Прийшов час жнив. Молодший брат узяв сокиру та зрубав дивовижне рисове дерево. І тільки-но дерево впало на землю, здійнявся страшенний вітер, сонце заступила сіра хмара й над полем з'явився величезний чорний птах. Він ухопив дерево та полетів. Але молодший брат встигнув ухопитися за коріння. Так він летів, аж поки птах не мовив до нього:
—  Чоловіче, віддай мені це дерево. За це я віднесу тебе на чарівну Гору Сонця, де є стільки золота, скільки ніколи не було в жодного царя. Ти зможеш взяти його собі.
Китайська казка
Молодший брат погодився на таку пропозицію. Він сів птахові на спину, а той злетів вище хмар. Летіли вони, летіли, аж перед ними з'явилась гора, що сяяла золотом.
—  Дивись, — каже птах, — це — золото. Бери стільки, скільки забажаєш. Та пам'ятай, що це — Гора Сонця. Воно буде повертатися сюди на ніч і якщо побачить тебе, неодмінно спалить. Тому поспішай.
Молодший брат подякував птахові та зіскочив на землю. Дивиться, а все навкруги вкрито золотом і діамантами. Молодший брат помилувався такою красою, а собі до кишені поклав лише один діамант.
— Чого ж ти так мало собі взяв?! — здивувався птах.
— Нащо мені більше? — відповів чоловік. — Цього вистачить.
— Тоді сідай мені на спину, — мовив птах.
Молодший брат сів йому на спину, а через якийсь час вони вже були на полі, де колись росло рисове дерево.
Наступного дня молодший брат купив велику ділянку землі, худобу, а потім збудував власний дім та пішов від старшого брата. Почав він жити так, як собі хотів.
А тим часом старший брат ніяк не міг збагнути, звідки ж у молодшого взялися гроші. Тоді він прийшов до нього й почав розпитувати:
— Слухай-но, братику, а де ж ти дістав гроші?
Молодший брат усе й розповів. Тоді старший швиденько побіг до своєї хати, наварив рису та посадив його на полі. Знову з усіх зерен проросло лишень одне. Коли стало воно кремезним деревом, старший брат його зрубав. Тоді з'явився величезний чорний птах.
—  Чоловіче, віддай мені це дерево. А я за це віднесу тебе на чарівну Гору Сонця, де є стільки золота, скільки ніколи не було в жодного царя. Ти зможеш взяти його собі, — сказав він.
— Згоден! Згоден! — зрадів старший брат. Летіли вони, летіли, аж побачили гору.
— Іди, — каже птах, — та не зволікай. Бо Сонце прийде та спалить тебе.
Проте старший брат уже не чув птаха — золото засліпило йому очі й розум. Він хапав скарби жменями та совав їх до кишень.
— Досить! — закричав птах. — Сонце вже близько!
— Чекай-но, — відповідав старший брат. — Ще трішечки! Раптом з-за обрію з'явилось Сонце. Своїми променями воно
спалило ненажерливого чоловіка.
Так воно завжди й буває. Сонце допомагає бідним та чесним, а жадібних багатіїв спопеляє гарячим промінням.
 

Завітайте до нас:

Батьківські
поради

Грайся, навчайся та вчися дружити!
Унікальний продукт на українському ринку парні актівіті «Я+Ти». Що це таке? Це два блокноти створені спеціально для дитини та її друга. Усередині на дітей чекатимуть цікаві та незвичайні завдання на логіку, лічбу, читання, нестандартне мислення. Чому незвичайні? Бо не всі малюк зм...
Книжкові скарби
Для чого потрібні скарбнички? Правильно, щоб зберігати найцінніше. А для турботливих батьків немає нічого ціннішого, аніж посмішка їхніх дітей. Ховати посмішки до скарбничок – задум, прямо скажемо, не дуже, інша справа – ховати те, що ці посмішки викликає! «Скарбничка віршів&r...