ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ

   Ведуча перша (на фоні музики): Вони не були героями. Вони були звичайними людьми. І в останню мить віддали нам найдорожче – своє життя. За нас віддали. Аби ми жили. Долюбили за них, пісень за них доспівали.

   Ведуча друга: Не плачте, мамо. Дозвольте поплакати світові. Весна вже на порозі.

   Виходять троє дітей.

   Перша дитина: Прийшла в нашу хату тривожна година.

                                 Хай кожен збагне собі в безлічі справ:

                                 Все треба зробить, щоб жила Україна,

                                 Щоб ворог підступний її не здолав.

   Друга дитина:  І хай доведеться колись недоїсти,

                                Чи буде в кімнатах поменше тепла,

                                Але не дамо ми лихим терористам

                                Чіплять в нашім небі чужого орла.

   Третя дитина: В ці дні хай єднає нас думка єдина,

                                Ми зло в нашім домі долали не раз.

                                Все треба зробить, щоб жила Україна –

                                Приймаймо цей заклик, як Божий наказ!

   Виконується пісня Т. Петриненко «Господи, помилуй нас».

Зал прибраний до свята Героїв. На центральній стіні великий вінок з жовто-блакитними стрічками, а зверху опускається Ангел. Збоку – прапор і герб-Тризуб. Під центральною стіною утворені східці, на яких горять лампади.

   Під сумну мелодію заходять діти з лампадками і ставлять їх на східці, зупиняючись біля своїх стільців.

   Ведуча перша: Тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня, спить у незнаних і безіменних могилах – присвячується!

   Ведуча друга: Цвіту нашого народу, його славним синам і донькам, які у розквіті сил віддали свою молодість, і, найдорожче, життя – присвячується!

   Перша дитина: І знову, в котрий це вже раз

                                Зійшлися ми в одній родині,

                                Щоб пом’янути славний час,

                                Коли в офіру Батьківщині

                                Себе принесли кращі з нас.

   Друга дитина:  Нема любові понад ту,

                               Що окропила кров’ю Крути,

                               І ту гарячу кров святу

                               Повік Вітчизні не забути.

   Всі встають і співають гімн України.

   Ведуча перша: Українська земля… Земля щедро полита кров’ю її синів. З нашої історії ми бачимо споконвічне прагнення українства до волі та незалежності рідної землі, неньки-України.

   Ведуча друга: І сьогоднішній ранок-реквієм ми присвячуємо всім представникам славетного лицарського роду, гідним нащадкам великих прадідів, у чиїх жилах пульсує гаряча кров і дух героїчних запорожців.

   Дитина: Було колись в Україні - ревіли гармати.

                    Було колись – запорожці вміли панувати.

                    Панували, добували і славу, і волю

                    Минулося… Зосталися могили по полю.

   Ведуча перша: Україна! Країна смутку і печалі, краси і радості, різних звичаїв та обрядів, гучної української пісні, чарівної природи.

   Ведуча друга: Це країна добрих, щирих, привітних, веселих і гостинних людей, які ніколи не поневолювали інші народи, а лише вміло захищалися від ворога.

   Перша дитина: Україно! Ти – моя молитва,

                                 Ти моя розпуко вікова.

                                 Гримотить над світом люта битва

                                 За твоє життя, твої права.

   Друга дитина: Україно! Ти для мене диво!

                               І нехай пливе за роком рік,

                               Буду, ненько, горда і вродлива,

                               З тебе дивуватися повік.

   Третя дитина: Лети, вітре, з полоиини

                                Та понад степами,

                                Рознеси ти нашу славу

                                Широко світами.

   Виконується пісня «Це моя Україна»

   Ведуча перша: Запорізька Січ! Козацтво – легендарне минуле українського народу, що упродовж століть протидіяло спробам турецьких султанів, кримських ханів, польської шляхти поставити український народ на коліна.

   Виходять хлопчики-козаки.

   Перший: Я – маленький козак,

                    Правда, люди, правда, так?

                    Буду швидше виростати,

                    Україну захищати.

   Другий:  Гостра шабля при боку –

                   Вірна помічниця,

                   Допоможе козаку

                   З ворогом побиться!

   Хлопчики виконують пісню «Хто я?»