ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ

   Ведуча перша: Бій під Крутами належить до однієї з найтрагічніших сторінок нашої історії. Під Крутами загинув цілий студентський Курінь – триста студентів – цвіт української молоді, цвіт української Нації. Трагедією було те, що під Крути пішли лише триста і лише молодь.

   Ведуча друга: Гімназисти і студенти. Найстаршому 21 рік. А наймолодшим – 14-16 років. Вони пішли, щоб затримати ворога, який був майже під Золотими Воротами Києва… І полягли … Вони принесли в жертву Батьківщині своє молоде життя. Ця найтрагічніша сторінка стала нашою гордістю.

   Виходять четверо дітей.

   Перша дитина: На Аскольдовій могилі

                                 Поховали їх –

                                 Тридцять хлопців-українців,

                                 Славних, молодих.

   Друга дитина:  На Аскольдовій могилі

                                Український цвіт!

                                По кривавій по дорозі

                                Нам іти у світ.

   Третя дитина:  На кого посміла знятись

                                 Зрадника рука?

                                 Квітне сонце, - грає вітер

                                 І Дніпро-ріка.

   Четверта дитина: На кого завзявся Каїн?

                                       Боже! Покарай!

                                       Понад все вони любили

                                       Свій коханий край.

   Виконується композиція «Мальви».

   Ведуча перша: «Здавалось би, доля нарешті подарувала нам унікальну можливість стати незалежною Європейською державою, але історія повернула ще одні Крути.

   Ведуча друга: І знову молодь, студенти, школярі вийшли на майдан, вибираючи свою гідність. Нація потребує активності, єдності, самопожертви.

   Перша дитина: Вставай, Україно, вставай!

                                 Виходь на дорогу свободи,

                                 Де грає широкий Дунай,

                                 Де ждуть європейські народи.

   Друга дитина:  Вставай, і кайдани порви,

                               Дай познак ясніший від грому

                               Що ти не рабиня Москви,

                               І нею не будеш ніколи!

Виконується «Пісня про Україну».

   Ведуча перша: На майдані в Києві вже були перші жертви, чути було стогони поранених, але українці з рідкісною впертістю боролися далі. Ніхто не думав відступати.

   Ведуча друга: Небезпека стала очевидною. Із останніх сил боронилася молодь від ворога, який розстрілював її на короткій дистанції.

   Перша дитина: А сотню вже зустріли небеса…

                                 Летіли легкою, хоч майдан ридав.

                                 І з кров’ю перемішана сльоза

                                 А батько сина ще не відпускав!

   Друга дитина:  Й заплакав Бог, побачивши загін:

                                Спереду – сотник, молодий, вродливий

                                І юний хлопчик в касці голубій,

                                І вчитель літній – сивий-сивий.

   Третя дитина:  І рани їхні вже не їм болять.

                                 Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло,

                                 Як крила ангела, злітаючи назад,

                                 Небесна Сотня в вирій полетіла…

   Звучить пісня «Пливе кача», а на її фоні говорять ведучі.

   Ведуча перша: Не плачте, мамо. Ваш син у Небесній Сотні. Вже не тече кров із ран Вашого сина. Не пече йому у грудях більше. Він стоїть на варті. По праву руку від Бога.

   Ведуча друга: А по ліву – його побратими: Андрійки, Васильки, Іванки, Назари, Устими – ті, хто нині в Небесній Сотні. Не плачте, мамо. Дайте поплакати Україні.

   Перша дитина: Сто життів – нанівець,

                                Швидше б кату – кінець

        І початок новий Україні.

                                Без вагань і прикрас

        Хтось вмирає за нас,

                                А точніше – за наше прозріння.

   Друга дитина: Там де мир і тепло,

                               Їм би краще було,

                               Але доля героїв така є:

                               Вмить усе – шкереберть,

                               Перемога чи смерть.

                               Бо ж - до Раю рабів не пускають.

   Ведуча перша: Не плачте, мамо! Ваш син ще прийде до Вас. Він прийде, коли Ви спатимете, і розкаже, як любить Вас…

   Звучить пісня «Мамо, не плач».

   Мамо, не плач. Я повернусь весною.

   У шибку пташинкою вдарюсь твою.

   Прийду на світанні в садок із росою,

   А, може, дощем на поріг упаду.

   Голубко, не плач. Так судилося, ненько,

   Вже слово матусю не буде моїм.

   Прийду і попрошуся в сон твій тихенько,

   Розкажу, як мається в домі новім.

   Мені колискову Ангел співає

   І рана смертельна уже не болить.

   Ти знаєш, матусю, тут сумно буває,

   Душа за тобою, рідненька, щемить.

   Мамочко, вибач за чорну хустину,

   За те, що від нині будеш сама.

   Тебе я люблю. І люблю Україну.

   Вона, як і ти, була в мене одна.