- Головна>
- Казки>
- Літературна казка>
- брати Гримм>
- Гензель і Гретель (казка з картинками)
Гензель і Гретель (казка з картинками)
Гретель сховала хліб під фаршуток, бо кишені в Гензеля були повні каміння, а потім усі разом пішли до лісу.
Пройшли вони трохи, Гензель став і озирнувся на хату. І робив так раз у раз, аж батько нарешті спитав:
- Сину, що це ти ловиш ґав та все озираєшся і відстаєш? Йди швидше.
- Ох, тату, - сказав Гензель, - я дивлюся на нашу білу кицю, вона он сидить на даху і ніби хоче сказати «прощавай»;
А мачуха мовила:
- Дурню, то не кицька, а димар біліє, бо сонце зійшло і його освітило.
А Гензель і не думав дивитися на кицьку, він діставав із кишені білі кремінці й непомітно кидав їх на дорогу.
Як зайшли вони глибоко в ліс, батько й каже:
- Тепер діти, назбирайте дров, а я розкладу вогонь, щоб не було вам холодно.
Гензель і Гретель назбирали чималу купу хмизу, батько підпалив його, і, коли полум'я знялося високо, мачуха сказала:
- Тепер сідайте біля вогню й спочивайте, а ми підемо в ліс рубати дрова. Як упораємося з роботою, то прийдемо й вас заберемо.
Гензель і Гретель сіли біля вогню, а як надійшла обідня година, з'їли по скибці хліба. Вони чули, як поблизу щось стукає, і думали, що то недалечко їхній батько рубає дрова. Але то не сокира стукала, а колодка, яку батько прив'язав до сухого дерева. Вітер гойдав колодку і гупав нею об стовбур.
Так вони сиділи біля вогню довгенько і почали куняти від утоми, а потім міцно заснули. А коли прокинулись, то була вже темна ніч. Гретель заплакала.
- Як же ми тепер вийдемо з лісу? А Гензель її втішає:
- Зачекай трохи, поки місяць зійде, тоді ми знайдемо дорогу.
Батьківські
поради