Жан-ведмідь

1 2 3 4 5 6 7



Якось восени, заблукавши в хащах, Орсан наступила на чарівну траву. Кольором схожа на золотаве полум'я, трава вночі випромінювала світло, а вдень від неї надала тінь. Але людське око цього не помічало. І той, хто наступав на цю траву, міг зробити ще тринадцять кроків, а потім умить забував, куди і чого йшов, і лиш блукав, блукав, блукав...
Правда, можна було врятувати таку людину — варто лише вивернути її одяг, а лівий черевик озути на праву ногу. Та хіба Орсан знала про це?
Надходила ніч. Дівчинка помітила якусь нору і вирішила переспати у ній на сухому листі.
На світанку Орсан прокинулася від хрипкого урчання і якогось шурхоту. Розплющивши очі, побачила ведмедя, що стояв над нею, немов людина, схрестивши лапи. Схожий він був на мішок з м'якої шерсті, крізь яку ледь пробивалися маленькі блискучі очиці. Поруч з ним стояв невеличкий хлопчик.
—    Ти хто? Що тут робиш? — гримнув ведмідь.
—    Я Орсан, сирота, заблукала в лісі, не можу вийти. Я втомилася і дуже голодна.   .
—    Гаразд, залишайся тут, коли хочені;
Ведмідь був буркотливий, але добрий.
Орсан стала жити в його барлозі. Вона ласувала диким медом і ягодами, які приносив ведмідь, їй тепло було вночі біля його шуби.
Та найдужче полюбила вона хлопчика, ведмедевого сина, доглядала, годувала й ніжно пестила його.
У нього було волосся кольору міді, а нігтики міцні, мов залізо. Орсан називала його Жаном. А він називав її мамою.
Коли Жанові сповнилося дванадцять років, він засумував за людьми. Він сказав Орсан, що хоче вийти з лісу і виведе її: чарівна трава — йому не перепона.
—    Якщо батько захоче з нами піти, візьмемо і його з собою,— додав Жан.
Та ведмідь понад усе любив свій барліг і спокій. Коли Жан говорив йому про людей, ведмідь дуже сердився, казав, що це дурниці, повертався на другий бік і міцно засинав. Ну що було робити?
—    Я все одно піду звідси,— рішуче заявив Жан.— Я знаю, мамо, що й ти дуже хочеш жити з людьми. Ходімо!
Був морозяний день. А снігу насипало — кучугури вище дерев. Орсан провалювалася в сніг і швидко вибилася з сил.
Як же здивувалися люди, побачивши, що після стількох років Орсан повернулася до села, та ще й з таким гарним хлопчиком. її хатина збереглася, і Орсан почала нове життя.
Вона віддала Жана до школи. Але хлопчик був дуже високий та сильний і щодень ставав сильнішим,— діти сміялися з нього і дражнили, прозвавши Жаном-Ведмедем. Жан зненавидів школу. Він не знав ігор, якими захоплювалися його однолітки, він умів тільки борюкатись, битися, а за це його карали, зачиняли в класі, не пускали до дітей.

1 2 3 4 5 6 7

Завітайте до нас:

Батьківські
поради

5 дитячих аудіокниг, які варто послухати в навушниках Audio-Technica
Як показує практика, читання не завжди миттєво стає улюбленим заняттям будь-якої дитини – досить часто цей процес асоціюється виключно з навчанням та школою, тому викликає втому та неприємні емоції. У той же час, допитливість та цікавість так і залишаються головними рисами характеру більшос...
День Ангела. Червневі імена
1 червня — Іван, Сергій; 2 — Іван, Йосип, Раїса, Микита, Тимофій, Олексій; З — Костянтин, Олена, Михайло, Федір, Касян; 5 — Михайло, Леонтій, Фросина; 6 — Євпраксія, Стефан, Федора, Микита; 7— Іван; 8 — Юрій, Олександр, Олена, Андр...