Гість-старий

Давно це було, дуже давно. У ті часи селяни святкували початок жнив. Одягалися в усі краще й виходили в поле із серпами, але в перший день люди більше веселилися, чим працювали.
В одному селищі жили три брати, бідні-прибідні. Навіть у свято жнив їм нема чого було взяти із собою поїсти-попити, крім шматка черствого хліба так глечика води.
От вийшли селяни в поле, попрацювали небагато й сіли святкувати. Пісні співають, жартують, веселяться, тільки брати сидять понурі. Раптом з'явився в поле нікому невідомий старий. Іде повз селян, здоровається. Усі відповідають, так ніхто не пригощає, поїсти-попити не пропонує. Підійшов старий до братів, привітався.
- Присядь, батько, співали з нами,- говорить йому молодший брат.
- А чим пригощати збираєшся? - дивуються старші брати.
- Що самі їмо, то і йому дамо! Присів старий до них і запитує:
- Усі співають, усі веселяться, а ви чого невеселі?
- Які веселощі - порожній хліб є так водою запивати!
- Нічого, налийте, вип'ємо хоч води,- весело говорить старий.
Взяв молодший брат глечик, а в ньому - густе червоне вино! Випили й стали заїдати черствим хлібом.
- Подивитеся геть на ту гірку, не  чи вівця там?-запитує старий.
- Ні, це камінь великий,- відповідає старший брат.
- А ти мабуть подивися, може, і не камінь.
Здійнявся молодший брат на гірку, дивиться, а там - тушу відгодованої вівці й білий хліб поруч, начебто для нього покладені.
Зажарили брати вівцю, і пішов бенкет горою. Затягли брати веселу пісню.
Дивуються женці, сміються: із чого обідранці розспівалися й чим вони гостюючи пригощають - адже самим нема чого є!
Скінчили вони бенкетувати, і запитує старий старшого брата:
- Чого ти хочеш, чим тебе наділити?
- Мені б землі небагато, прокормив би я тоді родину!
- Буде в тебе земля і їжа, покуда будеш гостинним. Потім запитує старий середнього брата:
- А ти про що мрієш?
- Мені б худобиною обзавестися!
- Добре, будуть у тебе череди гладкі, покуда будеш гостинним И звертається старий до молодшого брата:
- Скажи й ти, синок, чого тобі хочеться?
- Добру господарку в будинку, щоб гостей привечала й справу всяке любила
- Важке завдання ти мені задав! Підходящих на світі всього дві - одна замужем, в інший нині ввечері весілля. Так так і бути, спробую, може, зумію віддати її за тебе.
Наділив старий старшого брата землею й хлібом, середнього - більшою чередою, а молодшого привів до царського палацу, де йшло весілля.
Старий цей був чарівник. Викликав він дощ, вітер, щоб був привід просити притулку, і постукався у двері. Відкрили слуги, і попросив старий впустити їх, непогоду перечекати. Але не дозволив цар подорожан впускати: чужі люди, мов, на весілля лихо можуть накликати. Штовхнув тоді старий двері ногою й розніс її.
Увійшли незвані гості в зал. А там народу повно, наречений з нареченою сидять за весільним столом.
- Іди прожени нареченого й сядь поруч із нареченою,- говорить старий хлопцю. Той так і зробив.
Розсердився цар, розгнівався.
- Даремно ти сердишся! - говорить йому старий.- От цей бідняк її наречений, а не царевич. А не віриш, так перевіримо! Дамо обом по черешку лози. У кого зацвіте лоза й дасть виноград, тому й дістанеться наречена.
Цар подумав, що старий з розуму спятил, але все-таки погодився.
Принесли черешки, дали в руки царевичеві й бідняку. Черешок у руці бідняка налився соком, зазеленів листям, а потім покрився гронами винограду. А черешок у руках царевича залишився таким, яким був.
Насупився цар, а старий розсміявся.
- Однаково  не віддам вам наречену!-кричить цар.
- Віддаси! Як не віддаси! Бідняк її наречений, а не царевич! Не віриш, так зараз побачиш! Хто з нас прав, у того в руках смажений фазан оживе й злетить.
Взяв цар фазана із блюда - не оживає. Взяв старий смаженого фазана - оперився птах, змахнула крильми й злетіла під стелю.
- Однаково  не віддам наречену!-кричить цар.
- Дівчина сама піде за той, хто станцює на вістря кинджала! - відповідає старий.
Не хочеться царевичеві губити наречену. Вийшов він танцювати. Наступив" на вістря кинджала й поранив ногу.
Вийшов танцювати бідняк і закружився в танці на вістря кинджала.
Здійнялася наречена, підійшла до бідняка - ніхто не посмітив удержати неї.
Покинула наречена палац разом зі старим й юнаком. Прийшли вони туди, де жили брати. І поставив старий молодим новий будинок на краю селища. Зібрав він їх потім всіх і сказав на прощання:
- Будете щасливими, покуда будете гостинними.
Зажили брати щасливо, не відають більше ні горя, ні потреби.
Пройшло час, може, мало, а може, і багато. І от відправився один раз старий провідати братів, довідатися, як вони живуть, як його наказ виконують. Викликав він дощ, вітер і постукався в будинок старшого брата:
- Зроби милість, дай притулок на ніч.
- Ступай ладь, на вас, на захожих людей, хліба не напасешься!
- Коли так, живи як і раніше! - мовив старий і постукався в будинок середнього брата.
Середній брат теж не впустив нежданого гостя.
- І ти живи як і раніше!-сказав старий і відправився до молодшого із братів.
Постукався. Відчинила двері господарка. Не довідалася вона старого.
- Пусти мене, добра жінка, переночувати.
- Входь, гостем будеш,- запросила вона, хоч і не вчасно  був гість - чоловік у неї лежав при смерті.
Посадила жінка старого, а сама зарізала курку, приготувала вечерю й стала накривати на стіл.
- Де ж хазяїн?-запитує в неї старий.
- У родичей своїх,- збрехала вона - не хотіла псувати гостеві настрій - і пішла в льох за вином.
Старий знав, що хазяїн лежить хворий у сусідній кімнаті, і вилікував його.
Принесла жінка вино й бачить - за столом її чоловік, здоровий! Зачудувалася вона, але виду не подала, а сказала:
- Добре, що ти повернувся, нудно гостеві без хазяїна.
- Спасибі,- говорить старий.- Гарними ви виявилися людьми, і доля у вас буде гарна.
Із цього дня молодший із братів став жити ще краще, а старші бідували, як і колись.
Завітайте до нас:

Батьківські
поради

Грайся, навчайся та вчися дружити!
Унікальний продукт на українському ринку парні актівіті «Я+Ти». Що це таке? Це два блокноти створені спеціально для дитини та її друга. Усередині на дітей чекатимуть цікаві та незвичайні завдання на логіку, лічбу, читання, нестандартне мислення. Чому незвичайні? Бо не всі малюк зм...
Книжкові скарби
Для чого потрібні скарбнички? Правильно, щоб зберігати найцінніше. А для турботливих батьків немає нічого ціннішого, аніж посмішка їхніх дітей. Ховати посмішки до скарбничок – задум, прямо скажемо, не дуже, інша справа – ховати те, що ці посмішки викликає! «Скарбничка віршів&r...