Українська Русский

Двоє розбійників і король

У столиці однієї держави стали відбуватися численні грабежі та крадіжки. Грабіжників вистежували і ловили, а впіймати ніяк не могли. Король дуже обурювався і дивувався, посилав все нових людей ловити злодіїв, але з кожним днем крадіжок ставало більше і більше скарг, а злодії залишалися непійманими.
Одного разу до короля прийшла жінка, у якої вночі злодії вкрали п'ять старовинних золотих монет, і сказала:
- Ваша величність, я жінка бідна і тому прошу тебе зловити злодіїв і повернути мені гроші, а якщо ти не можеш цього зробити, в такому разі ти не маєш права обіймати королівський трон. Тоді краще злазь з нього і на трон сяду я, після чого, клянусь тобі, злодії будуть спіймані в той же день!
Король був не тільки вражений її словами, але і присоромлений, і тому сказав жінці:
- Мені все ясно. Іди додому. Злодіїв буду ловити я.
Пізно ввечері того ж дня король переодягнувся в селянський одяг, взяв рушницю і, дочекавшись двох годин ночі, вийшов з палацу в місто. Довго блукав він по вулицях та провулках і нарешті зустрів двох розбійників. Здогадавшись, що вони задумали вчинити грабіж, він підійшов до них і запропонував:
- Якщо ви згодні, візьміть мене в товариші.
Розбійники охопили його схвальним поглядом, але сказали:
- Ми взяли тебе в товариші, але заслужити таку честь непросто. Для цього ти повинен проявити якусь надзвичайну здатність. Приміром, один із нас розуміє, про що гавкають собаки, а другий завжди знає, що роблять люди в будинку сплять або не сплять? А ти що вмієш?
Перемовляючись з розбійниками, король дізнався їх: один з них був начальником жандармерії, а інший членом королівської ради. Однак тим і в голову не прийшло запідозрити в бідно одягненому селянина свого повелителя. Король сказав:
- Я теж дещо вмію: якщо, не приведи господи, нас схоплять на місці злочину, або зрадять, або посадять в тюрму, я зможу врятувати нас всіх і позбавити від тюрми і страти!
Розбійники не повірили йому, зрозуміло, і один з них зі сміхом відповів:
- Якщо так, то ти самий чудовий товариш, якого ми могли б собі побажати! З таким товаришем не пропадеш. Гаразд, іди з нами, адже з тобою, якщо ти говориш правду, ми можемо творити все, що завгодно. Тепер ми зможемо, мабуть, пограбувати навіть королівську скарбницю.
- А чому б і ні? - зауважив другий розбійник.
- Ми можемо пограбувати її навіть сьогодні, - запропонував король, переодягнений селянином.
Дали вони один одному клятву вірності і пішли грабувати королівську скарбницю. По дорозі почули собачий гавкіт і запитали того товариша, який розумів собача мова:
- Про що це так старанно повідомляють один одному собаки?
Товариш відповів:
- Собаки кажуть: «Ось ідуть троє, і один з них король».
- Нічого ти не розумієш на собачій мові, дорогий, - розсміялися двоє інших приятелів, один з яких був королем.
І не надавши жодного значення цієї розмови, двоє грабіжників, а за ними король, підійшли до того будинку, де перебувала королівська скарбниця.
- Ну-ка дізнайся, скільки там людей охороняють казну і що вони зараз роблять? - запитали вони у розбійника, який завжди міг визначити, сплять в будинку чи не сплять.
- Там військова охорона в сорок чоловік, - відповів він. - З них тридцять дев'ять сплять, а один не спить.
- Почекаємо, поки й цей засне, - запропонував другий розбійник.
Вони трохи почекали і приступили до справи. Двоє розбійників залізли в казну і грунтовно її очистили, а їхній спільник - переодягнений в селянський одяг король стояв і стеріг їх. Потім вони тихо вибралися на вулицю і відійшли трохи вбік. Король сказав грабіжникам:
- Постривайте, не поспішайте так. Тепер нам треба поділити здобич. Ви повинні віддати мені мою частину.
Ті у відповідь лише посміялися:
- Коли ми наступного разу кого-небудь ограбуємо, то й поділимося з тобою, а зараз іди-но ти додому так скоріше.
Попрощався з ними король, повернувся до палацу і ліг спати. На наступний день після обіду він терміново зібрав королівський рада нібито для обговорення надзвичайно важливих подій. Після вирішення деяких нагальних справ, король звернувся до начальника жандармерії, який розумів собачий язик, і запитав його:
- А тепер скажи мені, пане офіцер, що сьогодні вночі пролаяли тобі собаки, коли ти йшов з двома товаришами по місту?
Тільки тут начальник жандармерії і той член королівської ради, з яким вони разом здійснювали грабежі, здогадалися про все і довідалися у своєму нічному супутнику короля. Вони обмерли від жаху, а потім впали до його ніг і стали просити про помилування. Король сказав:
- Адже Я обіцяв, що зможу врятувати вас від тюрми і страти, якщо ви потрапите в руки правосуддя, і не хочу порушувати свого королівського слова. Але ви зобов'язані негайно зробити наступне: по-перше, віддати мені мою частку, яку ви вчора собі присвоїли, по-друге, віддати п'ять старовинних золотих монет бідній жінці, у якої ви їх позаминулої ночі вкрали, а по-третє, взагалі повернути всім все, що награбували.
На цьому засідання королівської ради закінчилося. Грабіжники повернули награбоване добро, і в столиці королівства зовсім припинилися грабежі та крадіжки. Народ полегшено зітхнув і зажив спокійно, а король зрозумів, що грабіжниками були тільки вони - його вищі чиновники та наближені.

Завітайте до нас:

Батьківські
поради

5 дитячих аудіокниг, які варто послухати в навушниках Audio-Technica
Як показує практика, читання не завжди миттєво стає улюбленим заняттям будь-якої дитини – досить часто цей процес асоціюється виключно з навчанням та школою, тому викликає втому та неприємні емоції. У той же час, допитливість та цікавість так і залишаються головними рисами характеру більшос...
День Ангела. Червневі імена
1 червня — Іван, Сергій; 2 — Іван, Йосип, Раїса, Микита, Тимофій, Олексій; З — Костянтин, Олена, Михайло, Федір, Касян; 5 — Михайло, Леонтій, Фросина; 6 — Євпраксія, Стефан, Федора, Микита; 7— Іван; 8 — Юрій, Олександр, Олена, Андр...