- Головна>
- Казки>
- Казки народів світу>
- Данські казки>
- Два шахраї
Українська
Русский

Два шахраї

Бродяжили по дорогах острова Борнхольм два шахраї - Ларе й Енс.
Ішли вони, ішли й сильно проголодались, а в кишені в них ні єдиного скиллинга й у торбинці порожньо. Сіли вони рядком на узбіччі й стали думати, як би їм їжі так грошей роздобути.
І от, послушайте-ка, що вони надумали. Підійшли вони до селянської садиби. Ларе неподалік у кущах сховався, а Енс вбіг у двір і ну волати що є сечі! Здійнявся отут переполох, народ збігся.
- Що таке, що струсило? - запитують в Енса.
А він несамовито кричати :
- Люди добрі, чули ви страшну звістку? Північне море зайнялося! Отож вогнем і палахкоче!
- Ти що за нісенітницю несеш, шахрай? - закричали навкруги.- Де ж це чувано, щоб Північне море - так ще зайнялося? Видно, ти нас за дурнів уважаєш!
Накинулися на нього з куркулями й уідлупцювали так, що він ледве ноги відніс.
Тільки він зник ,-Ларе в садибу входить. Привітався він з народом і сіл тихенько осторонь . Оточили його люди й з:
- Був отут давеча якийсь шахрай і хотів, видно, посміятися над нами. Ишь що удумал! Північне море, мов, зайнялося! Ти от по дорогах бродяжиш, так чи не чув про це яких розмов?
- Чого не чув - того не чув,- відповідає Ларе. - Тільки по шляху сюди зустрів мені обоз, а вози оселедцем смаженої набиті. Так що, може статися, хлопець і не брехав вам.
- Так невже? - так й ойкнули люди. - Стало бути, він правду говорив! А ми^-те його даремно відлупцювали! Сором який!
Нагодували вони Ларса, напоїли, і торбинку доверху всякою їжею набили. А на прощання сказали:
- Зустрінеш цього хлопця - поділи з ним нарівно все, що ми тобі дали. Так скажи, нехай не пам'ятає зла за стусани.
Розповіли вони Ларсу, який Енс на вид, і пообіцяв він їм зробити так, як вони просили. А після зустрілися Ларе й Енс на дорозі, поділили їжу, наїлися досита й нахохотались удосталь. Пішли вони далі веселі, ситі. Тільки через іншою-іншій-інший-іншої-інший-День-інший торбинка в шахраїв спорожніла, і знову в них животи підвело. Вирішили вони й в іншій садибі таку асі жарт викинути.
- Тільки тепер уже ти вперед іди, - говорить Енс. - А те що ж виходить - мені однієї стукалки?
Поохав Ларе, так куди дінешся? Довелося йому погодитися.
Причаївся Енс у кущах, а Ларе вбіг у двір і подняд лемент на всю садибу. Зібрався народ, а Ларе не своїм голосом волає:
- Люди добрі, чули страшну звістку? Прилетіла в сусіднє село птах-велетень. Села на дзвіницю, крила розправила, і до того вона більша, що сонце застеляє.
- Брехня все це!- зашуміли навкруги. - Таких птахів і на світло^-те немає! Повно тобі нісенітницю молоти. Катись-ка ти звідси подобру-поздорову!
Накинулися люди на Ларса, відколотили й виштовхнули утришия за ворота. Тільки він з виду зник,-Енс у садибу входить. Привітався чин чином і попросив дозволу відпочити з дороги. Народ до нього кинувся:
- чи Не чув ти, перехожий людин, про велетня, що в сусіднім селі з'явилася! Начебто села вона на дзвіницю, крила розправила й сонце застеляє? Був отут давеча якийсь шахрай і наплів повний мішок . Хотів, видно, посміятися над нами. Ну вже ми його й провчили! Століття не забуде!
- Чого не чув, того не чув, - відповідає Енс. - Тільки коли проходив я в тім селі повз церкву, попалася мені назустріч юрба людей. І тягли вони ланцюгами так канатами яйце з будинок величиною. Так що, може, той хлопець і не брехав вам.
- Стало бути, правду він говорив! А те^-те-ми^-те його відколотили так прогнали! Сором і сором! Візьми, добра людина, у нас грошей й їжі на дорогу, поділися з тим хлопцем. Скажи, пускай зла на нас не тримає.
Зустрілися знову Ларе й Енс на дорозі, наїлися, напилися сусіднє село птах-велетень. Села на дзвіницю, крила розправила, і до того вона більша, що сонце застеляє.
- Брехня все це!- зашуміли навкруги.-Таких птахів і на світло^-те немає! Повно тобі нісенітницю молоти. Катись-ка ти звідси подобру-поздорову!
Накинулися люди на Ларса, відколотили й виштовхнули утришия за ворота. Тільки він з виду зник, - Енс у садибу входить. Привітався чин чином і попросив дозволу відпочити з дороги. Народ до нього кинувся:
- чи Не чув ти, перехожий людин, про велетня, що в сусіднім селі з'явилася! Начебто села вона на дзвіницю, крила розправила й сонце застеляє? Був отут давеча якийсь шахрай і наплів повний мішок . Хотів, видно, посміятися над нами. Ну вже ми його й провчили! Століття не забуде!
- Чого не чув, того не чув, - відповідає Енс. - Тільки коли проходив я в тім селі повз церкву, попалася мені назустріч юрба людей. І тягли вони ланцюгами так канатами яйце з будинок величиною. Так що, може, той хлопець і не брехав вам.
- Стало бути, правду він говорив! А ми^-те його відколотили так прогнали! Сором і сором! Візьми, добра людина, у нас грошей й їжі на дорогу, поділися з тим хлопцем. Скажи, пускай зла на нас не тримає.
Зустрілися знову Ларе й Енс на дорозі, наїлися, напилися й далі пішли.
Так і бродяжили вони з тієї пори по острові Борнхольм. Дурнів так простаків за ніс водили, але зате розумні й самі їм спуску не давали. Так що інший день вони бували ситі, інший день - біти, а інший день - і те, і інше.
Завітайте до нас:
Батьківські
поради
5 дитячих аудіокниг, які варто послухати в навушниках Audio-Technica
Як показує практика, читання не завжди миттєво стає улюбленим заняттям будь-якої дитини – досить часто цей процес асоціюється виключно з навчанням та школою, тому викликає втому та неприємні емоції. У той же час, допитливість та цікавість так і залишаються головними рисами характеру більшос...
День Ангела. Червневі імена
1 червня — Іван, Сергій;
2 — Іван, Йосип, Раїса, Микита, Тимофій, Олексій;
З — Костянтин, Олена, Михайло, Федір, Касян;
5 — Михайло, Леонтій, Фросина;
6 — Євпраксія, Стефан, Федора, Микита;
7— Іван;
8 — Юрій, Олександр, Олена, Андр...