Дрогобич

Сімсот років тому на соковитих луках біля річки Тисмениці випасав стада горян пастух. Щоб увечері загнати їх в загорожу, витягав довгий бич (батіг) і клацав ним так лунко, наче з пістоля стріляв, — аж луна бриніла. Тому люди й назвали це місце Бичем.
    Згодом тут виросло селище, а потім — містечко Бич (зараз це село Тустановичі). Розцвітало воно, ширилося роками...
    Аж тут з-за гір вдерлись люті татари. Пройшовши вогнем і мечем по Галицько-Волинському князівству, підступили до міста Бич. Вів їх страшний Шолудивий Буняка, напівдемон, з пархами (шолудами) на го-лові, довгими повіками, що сягали землі, що їх служники за його наказом піднімали золотими вилами, а нутрощі в нього були не в череві, а зовні.
    Городяни замкнулися в місті, і, маючи великі запаси продуктів, стали до захисту зі зброєю в руках. Побачив Шолудивий Буняка, що облога непокірного міста може затягнутись надовго, і вдався до підступу. Він повідомив городянам через послів, ніби хоче вести переговори і відступить від міста, якщо візьме данину. І що хоче небагато: від хати одного голуба. Городяни погодились, але коли принесли голубів татарам, Шолудивий Буняка наказав причепити під крила голубам запалену губку, обмотану сірчаними нитками. З того постала пожежа в місті. Під час пожежі вдерлись до міста татари. Усе палало кругом. Бич згорів дотла, а люди, які вціліли від вогню і татарського меча, розбіглися по лісах.
    Так місто було знищено. Довго вили вітри в згарищах чорних... З часом поруч, на тому місці, де люди знайшли поклади солі, виріс Другий Бич і став називатись Дрогобичем.

Завітайте до нас:

Батьківські
поради

Грайся, навчайся та вчися дружити!
Унікальний продукт на українському ринку парні актівіті «Я+Ти». Що це таке? Це два блокноти створені спеціально для дитини та її друга. Усередині на дітей чекатимуть цікаві та незвичайні завдання на логіку, лічбу, читання, нестандартне мислення. Чому незвичайні? Бо не всі малюк зм...
Книжкові скарби
Для чого потрібні скарбнички? Правильно, щоб зберігати найцінніше. А для турботливих батьків немає нічого ціннішого, аніж посмішка їхніх дітей. Ховати посмішки до скарбничок – задум, прямо скажемо, не дуже, інша справа – ховати те, що ці посмішки викликає! «Скарбничка віршів&r...