Дрогобич

Сімсот років тому на соковитих луках біля річки Тисмениці випасав стада горян пастух. Щоб увечері загнати їх в загорожу, витягав довгий бич (батіг) і клацав ним так лунко, наче з пістоля стріляв, — аж луна бриніла. Тому люди й назвали це місце Бичем.
    Згодом тут виросло селище, а потім — містечко Бич (зараз це село Тустановичі). Розцвітало воно, ширилося роками...
    Аж тут з-за гір вдерлись люті татари. Пройшовши вогнем і мечем по Галицько-Волинському князівству, підступили до міста Бич. Вів їх страшний Шолудивий Буняка, напівдемон, з пархами (шолудами) на го-лові, довгими повіками, що сягали землі, що їх служники за його наказом піднімали золотими вилами, а нутрощі в нього були не в череві, а зовні.
    Городяни замкнулися в місті, і, маючи великі запаси продуктів, стали до захисту зі зброєю в руках. Побачив Шолудивий Буняка, що облога непокірного міста може затягнутись надовго, і вдався до підступу. Він повідомив городянам через послів, ніби хоче вести переговори і відступить від міста, якщо візьме данину. І що хоче небагато: від хати одного голуба. Городяни погодились, але коли принесли голубів татарам, Шолудивий Буняка наказав причепити під крила голубам запалену губку, обмотану сірчаними нитками. З того постала пожежа в місті. Під час пожежі вдерлись до міста татари. Усе палало кругом. Бич згорів дотла, а люди, які вціліли від вогню і татарського меча, розбіглися по лісах.
    Так місто було знищено. Довго вили вітри в згарищах чорних... З часом поруч, на тому місці, де люди знайшли поклади солі, виріс Другий Бич і став називатись Дрогобичем.