Дракон Альфонс

Пугач Уолтер заплющив очі, бо не був певний, що йому час прокидатися. А Елі заплющив очі, бо для нього надійшов час спати.

Тигр чекав. Комодо чекав.

Аж ось Комодо промовив:

- Сьогодні часом не вівторок?

Уолтеп і Едлі вмить прокинулися:

- Ні-ні, Комодо- сказали вони.- Сьогодні... е-е... сьогодні ні вівторок!

- Прошу, розкажіть мені казку,- мовив Тигр.
- Гаразд,- погодився пугач.- А про що?

Комодо, не вгаваючи, дихав вогнем. І всім було тепло й приємно.

- Наприклад, про те, чому Комодо лютує по вівторках.
- Добре,- сказав Уолтер і почав:

«Колись у замку сера Роберта де Бодрікурта і його дружини леді Елен жив дракон на ім'я Альфонс.

Леді Елен гадала собі, що драконів, наче тих маленьких цуциків, треба щодня водити на прогулянку на повідках. Вона зав'язувала йому на шиї блакитний бант і називала «рибонькою», «пестунчиком», «любчиком» і «Додо».

Альфонсові це дуже не подобалося, і одного разу він сказав серові Роберту:

- Я вам не рибонька. Я - дракон. Ще й дуже лютий!

- Я знаю,- сказав сер Роберт. - Ось слухай, що ми зробимо. На другий раз, коли леді Елен виведе тебе на прогулянку, ти загарчи на неї: сррр! Гррр! Гррр! Грррррр!» - і дихни вогнем. Тоді вона зрозуміє, що ти - справжній дракон. А ти тоді підеш і оселишся собі в печері. Час від часу полонитимеш принцес, а я буду їх визволяти. ВізЬму меча, і закипить між нами лютий двобій, і ти дихатимеш вогнем, а я здійму меча і вдам, що вбив тебе. Ти прикинешся мертвим.
А коли всі лицарі та дами, що дивилися, як я рятую принцесу, розійдуться, ми з тобою вип'ємо в твоїй печері чаю. Я прихоплю з дому хліба й масла, а ти подихаєш вогнем, і ми насмажимо собі до чаю чималенько смачних грінок. Ну як? Згода?

- Ураї- вигукнув Альфонс.- Ось як треба жити справжньому драконові!

Отож, коли леді Елен прийшла і сказала: «Ходімо, любчику. Тобі час на прогулянку»,- Альфонс зарикав, загарчав, заскреготав зубами, забив хвостом, запахкав вогнем!
- Рятуйтеі- залементувала леді Елен, чимдуж кинулася тікати й сховалася в кошику для білизни.

А дракон на радощах знайшов собі печеру, ліг там і став учитись лютувати: дихав вогнем, точив пазурі. А згодом побачив неподалік від печери якусь дівчину, вискочив, украв її, а сам сів біля входу вартувати і знай гарчав та дихав вогнем.

Невдовзі з'явився сер Роберт на коні, якого звали Сімус О'Брайєн.
Це був здоровенний чорний кінь, який хропів і бив копитом об землю.
- Гей, негідникуі- гукнув сер Роберт.- Виходь боротися!

Альфонс вийшов, і вони залюбки стали до лютого бою. Потім сер Роберт нібито завдав драконові смертельного удару мечем. Альфонс упав, заплющив очі і перестав дихати вогнем.

- Слава! Слава серу Роберту!- гукали всі присутні.-Він убив дракона і визволив дівчину.

А леді Елен підійшла до чоловіка й урочисто пов'язала своїм шарфом руків'я його меча, щоб усі бачили, як вона ним пишається. Одначе їй було неабияк шкода дракона, бо вона мала добре серце. Тому сер Роберт прошепотів їй на вухо, що Альфонс тільки прикинувся мертвим. Леді Елен усміхнулась і пообіцяла, що нікому не викаже таємниці.

Коли всі цікаві повернулися до замку, сер Роберт витяг хліб і масло, а Альфонс кинув удавати вбитого, і вони удвох наготували грінок до чаю.

Згодом вони повторювали все це раз на тиждень. І Альфонс був дуже щасливий. Невдовзі він став знаменитим і здобув прізвисько Альфонс Лютий. Це йому дуже подобалося».

- Ось і кінець моєї казки,- мовив Уолтер.- Ну як, Тигре, ти поповнів?

- Авжеж, дякую тобі,- відповів Тигр - Та_все ж таки я не розумію, чому дракони бувають люті саме по вівторках?

Пугач підняв лапку і зосереджено подивився на свої кігтики„.

- Усі дракони відтоді раз на тижцень лютують, аби нагадати, що вони - дракони. Комедо буває лютий у вівторок. Але він не дуже вміє рахувати, а ми йому не кажемо, коли який день. Тому вівторки трапляються в нас не дуже часто.

- А як трапляються, то це небезпечно?- спитав Тигр.

- Не говори так голосно,- прошепотів Уолтер.- Він почує! Так, це дуже небезпечно. Але Тигрові-що? Ти ж не боїшся, правда?

- Я?.. Е-е-е... О, ні!- сказав Тигр.- Ні. Щиро кажучи, я й сам іноді люблю полютувати.

- Чудово!- сказав пугач.- То ви можете проводити вівторки разом. Гадаю, вам буде приємно. Тільки повертайтесь до нас, добре?

Широко розплющивши очі, Уолтер легенько зиявся з гілочки і зник у темряві ночі.

Тигр позіхнув,

-- Елі,- мовив він,- розкажи мені казочку, будь ласка. Я дуже голодний.

- Уранці,- сказав Елі.- Мені вже час спати.

Вони полягали й відразу поснули.
 

Переклад Олени Матвієнко