Українська Русский

Добрий пастух і цікава дівчинка

Була на світі, а може, і ні, дуже бідна вдова, і був у неї маленький хлопчик. Хоч і працювала вона день-деньской, жила в убогості-кормила сина гірким сирітським хлібом, напувала солоними слізьми.
Підріс хлопчик і говорить матері:
- Досить тобі однієї томитися, піду в батраки!
- Добре, синок, іди, так тільки не забувай мене!
- Буде час - відвідаю, а немає - подам про себе звісточку,- відповів хлопчик і відправився в шлях.
Прийшов хлопчик до царя:
- Візьми мене в пастухи, великий государ! Багато років кормила мене бідолашна з. Настав тепер мою чергу годувати її.
- Як не взяти до себе такого розумного! Цінуєш турботу матері, буде від тебе користь. Паси моїх овець три роки.
Пасе хлопчик овець, око з них не спускає, береже від жари й холоду.
Пройшло три місяці. Відправився хлопчик відвідати матір, повіз їй овечий сир, масло, борошно.
Іде хлопчик і бачить - маленьке змієня на дорозі. Уідніс він його в кущі й говорить:
- Не виповзай на дорогу, дурненький, розтопчуть тебе!
А змієня знову повзе на дорогу - нетямущий ще, не розуміє нічого.
Зі знову відніс його в кущі подалі й не дав загинути.
Уідробив хлопчик свій строк, прийшла настав час повертатися до матері. Із цар пастухові овець за роботу й відпустив додому.
Крокує хлопчик по дорозі, грає на сопілці, жене овець. І раптом бачить- змія на дорозі!
- Здраствуй, людина, довідаєшся мене?-говорить змія людським голосом.- Не забула я, що ти мені життя врятувало. Обдарю тебе за твою доброту - будеш розуміти мову рослин і мова всіх тварин. Вівця мекне, кінь заірже, собака загавкає, птах защебече, дерево зашумить - усе зрозумієш. Тільки помни: проговоришся про своє вміння - звернешся в камінь,- сказала змія й сковзнула в кущі.
Коштує пастух як укопаний. Думає - привиділося. Підійшов до старого дерева й постукав кинджалом по стовбурі, начебто зрубати збирається.
- Немає, мене важко зрубати. У мене твердий стовбур, кинджал зламаєш! Зріж краще молоде деревце,- сказало старе дерево.
Підійшов пастух до молодого деревця, а воно заплакало:
- Я хочу вирости більшим. Не губи мене! Посміхнувся хлопчик. Погнав отару далі. Спіткнулася одна вівця об камінь і проворчала сердито:
- Щоб тобі скам'яніти!
Смішно стало пастухові, посміхається. Іде він далі, жене овець. За всього шкутильгала стара кульгаючи вівця, а поруч біг баранчик. Із хлопчик, мекнув баранчик:
- Мені так шкода тебе, мама. Ти кульгаєш й увесь час відстаєш від інших.
- Агов, синок, думаєш, я справді   кульгаючи?-сказала баранчикові стара вівця.- Тягну на собі добуток всієї отари, того й кульгаю.
Хлопчик подумав: "Треба берегти цю вівцю. Без її від всієї отари користі не буде".
Іде хлопчик далі. З - на краю дороги коштує будиночок. У дворі сушиться зерно, а маленька дівчинка стереже його, відганяє птахів.
З вона пастуха на дорозі, злякалася й шаснула в будинок. Тільки вона зникла, злетілися із шумом птаха, сталі клювати зерно.
- Спасибі, пастух! Нехай буде в тебе стільки овець, скільки тут зерна! Наїмося досита, поки пройде твоя отара! - цвірінчать птаха.
Розсміявся хлопчик і відігнав птахів. Вибігла дівчинка у двір і запитує:
- Ти чого смієшся:?
Пастух нічого не відповів - не можна порушити наказ змії,- мовчачи пішов Далі. А дівчинка за ним. Іде й все запитує, чого він сміявся. Набридла Хлопчикові цікава дівчинка. Зупинився він у поле під старим дубом И ліг, начебто соснуть хоче. "Може, піде,- думає він,- відв'яжеться від мене".
А на дереві сиділи ворона й вороня.
- Я цій людині ока зараз виклюю!-прокаркало вороня.
- Перегодь, маля,- говорить мати.- Людина хитра, може, він не спить Схопить тебе й уб'є.
Не послухалося вороня. Злетів з дуба й тільки хотів клюнути хлопчика в око, як з! Піймав хлопчик вороняти!
- Ненька, допоможи! Ненька, допоможи! - закричало вороня.
- Ну як я допоможу тобі, дурний? Розуміла би людина наша мова, сказала б йому, що під дубом заритий глечик із золотом, відпустив би він тебе на подяку за це- відгукнулася ворона-мати.
Хлопчик випустив вороня, розколупав ціпком землю й знайшов кув-шин із золотом.
Цікава дівчинка все це бачила й дуже зачудувалася.
- Скажи, чому ти сміявся? Скажи, як ти довідався, що тут золото зарите? - пристала до нього з розпитами.
- Нічого я тобі не скажу! Відв'яжися ти від мене!
Не відстала від нього цікава дівчинка. До самого села йшла за пастухом і все повторювала - скажи так скажи! Розсердився хлопчик:
- Якщо скажу тобі, то в камінь звернуся! А мені хочеться мати побачити! Однаково  не відстала від нього дівчинка: дуже вуж цікава була й уперта.
Прийшов хлопчик додому, а дівчинка поговорити йому з матір'ю не дає. Заладила своє:
- Говори скоріше, чому ти сміявся! Мені додому треба, птаха зерно роздзьобають!
Вийшов хлопчик у двір і чує, як півень говорить кішці:
- Що ти сидиш нудна? Вставай, побігай!
- Добре тобі носитися по дворі, курей ганяти, а в мене таке горе! - А чого тобі горювати?
- Як - чого? Видасть хлопчик зараз свою таємницю цьому дівчиську й звернеться в камінь! Хто нас тоді годувати стане?
- Невже хлопчик такий дурний? Взяв би лозину й відбив у дівчиська полювання цікавитись,- сказав півень.
Подивувався хлопчик розважливості півня. Схопив лозину й назавжди відучив цікаву дівчинку запитувати про те, що її не стосується.
Сподобався візирам спритний, тямущий хлопчик, сподобалися його розумні слова.
- Такий розумний хлопчик гідний бути спадкоємцем,- сказали вони й відвезли його до царя.
Завітайте до нас:

Батьківські
поради

Планшет - золотий ключик до світу казок
У кожного дитинство асоціюється з чимось прекрасним, добрим та світлим. Яскраві іграшки, барвистий одяг та старі-добрі казки - саме те, що треба. Нічого не замінить малюкам мамину казочку на ніч, теплі обійми та ніжні цьомчики. Але сучасні діти зовсім не схожі на нас, дорослих. Вони прагнуть само...
Новинки до книжкового Арсеналу
«Книжковий Арсенал» – це найдовгоочікуваніша подія читацької весни! І видавництво «Ранок» підійшло до неї з усією властивою їм відповідальністю, креативом та вмінням передчувати найтрендовіші та найжаданніші віяння в книжковому світі. Ми зібрали свіженькі хіти, щ...