Українська Русский

Датуа й Петрикела

Чи було, чи не було - за давніх часів жили два чоловіки. Одного кликали Датуа, іншого Петрикела, і були вони обоє більші шахраї.

Один раз Датуа дістав мішок, набив його туго мохами, зверху поклав небагато вовни й приніс продавати. Коли він став підніматися по схилах хребта, попався йому назустріч Петрикела. У Петрикели на спині теж був великий мішок, а набитий він був шкарлупою волоських горіхів. Тільки зверху покривали шкарлупу дійсні горіхи.

- Здраствуй! - крикнув Датуа.

- Здраствуй! - відповів Петрикела.

- Звідки йдеш і куди шлях тримаєш?

- Так от несу продавати горіхи. А ти звідки йдеш, скажи мені?

- Я, з, несу вовну продавати. Тільки з'явилася в мене зараз гарна думка. Ніякий адже нам уигоди не буде, якщо ми з нашим вантажем станемо тягтися по такій важкій дорозі туди й назад. Тільки чувяки зносимо! Давай краще поміняємося мішками: ти понесеш продавати вовну у свої місця, а мені дай горіхи - я теж повернуся назад у свої й продам їх.

- Добре ти придумав! Нерозумно тягтися по такій важкій дорозі. Краще повернутися нам у свої місця. На, візьми мої горіхи, а замість віддай мені свій мішок вовни.

Так, нічого не підозрюючи, шахраї обмінялися мішками, і кожний пішов до себе додому.

Пройшли вони частина шляху й, коли перестали бачити один іншого, зупинилися й квапливо розкрили кожен свій мішок. Бачать - обдурили один одного!

Подосадували вони, поворчали, так нічого не поробиш!

Через деякий час шахраї зустрілися. Після вітання Датуа сказав Петрикеле:

- Я думав, що один я такий шахрай, але виходить, що ти, брат, нічим не уступаєш мені!

- От ще! Чому ж отут дивуватися, брат? Якщо ти вмієш махлювати, чому б і мені не вміти?

- Ну, так давай побратаємося!

- Давай!

- Грошей у нас обох ні, торгувати нема чим- з разом у служіння до якої-небудь багатої людини.

- Нехай з по-твоєму.

Стали шахраї з місця.

Ходили вони, ходили й нарешті довідалися, що якійсь бабі потрібні два працівники. З'явилися вони до баби й стали запитувати, яку роботу вона їм дасть і скільки платити буде. Баба сказала:

- Є в мене корова й цей будинок. Одному з вас прийде ганяти корову на пасовище із сопілкою, чонгури й бубном, тому що моя корова любить танцювати під музику. А іншому треба буде працювати будинку: мести підлога, наводити чистоту й виносити сміття куди-небудь подалі. Буду вас за це годувати й гроші вам платити буду. Якщо згодні - надходьте до мене.

- Чому не згодні? Згодні! - відповіли Датуа й Петрикела разом.

На інший день Петрикела залишився будинку господарювати. А Датуа захопив із собою хліба, бубон, сопілка й чонгури й погнав корову на пасовище.

Вимів Петрикела абияк всі кути, навів чистоту, сміття зібрав в одну купу, але полінувався віднести подалі від будинку: вирішив звалити сміття на сусідському дворі.

Тільки він зібрався вивалити сміття, як хазяї цього двору накинулися на нього й боляче поколобродили, присуджуючи:

- Не посмітиш більше своє сміття на нашому дворі звалювати! Не посмітиш!

Прийшов Петрикела весь у синцях і повалився в хліві.

"Эх,-думає,-не для того, виявляється, сусідський двір, щоб туди сміття викидати!"

А Датуа-плуту теж погано довелося: не встигла його корова вийти на пасовище, як стала бігати й стрибати по полю від краю до краю, і носилася вона так до самого вечора, не даючи відпочинку своїм ногам. І Датуа не давав спокою своїм ногам: він бігав за коровою, бриньчав на чонгури, дудів на сопілці, щосили бив у бубон...

Тільки пізнім вечором корова перестала стрибати й скакати й повернулася додому. За нею повернувся й Датуа. Він так змучився від біганини, що і їжа йому не йшла в рот. Увійшов він у хлів і запитав Петрикелу:

- Що з тобою, братик, чи не хворий ти?

- Чому це ти вирішив, що я хворий?

- А чому ж ти лежиш?

- Так от, вимів я й будинок, і двір, і хлів, а сміття звалило на сусідському дворі. А там сусіди як тільки побачили мене, зазвали в гості, запросили до стола й славно почастували. Від такого частування я навіть утомився, а від вина в мене небагато голова кружляється... Ти^-те розкажи, як час провів.

- Теж непогано! Прийшов я в поле, забив у бубон, ударив пальцями по струнах чонгури й задудів на сопілці. Отут корова моя пустилася танцювати лезгинку. Ціла юрба чоловіків і жінок зібралася веселитися разом з нами. Можеш ти собі представити - хліб приніс назад додому й поїсти з!

- Раз так, братик, те завтра я піду пасти з, а ти погостюєш і попируешь у наших сусідів!

- Нехай буде по-твоєму, не хочу кривдити тебе відмовою,-сказав Датуа.

На інший день Петрикела випробував те ж, що й Датуа: корова змусила його бігати цілий день без перепочинку. А Датуа одержав те ж, що й Петрикела: сусіди так побили його, що він ледь ноги до хліва допхав.

Уночі вони зізналися один іншому у своєму лукавстві й стали радитися.

- Якщо ми не втечемо звідси,-говорили вони,-те помремо або з голоду, або від побоїв. Вирішили Датуа й Петрикела, не відкладаючи, бігти. Але лихо було в тім, що по вечорах баба сама наглухо замикала зовні двері, і неможливо було піти. Петрикела сказав:

- От що ми зробимо: складемо в мішок наші пожитки. Один з нас нехай підставить спину іншому й допоможе вилізти через щілину в стелі хліва на дах. Відтіля можна буде спустити мотузку й підняти мішок з нашими пожитками й того, хто внизу залишиться.

- Ти чудово придумав! - схвалив Датуа.- Я сильніше тебе й однаково легко можу витягти із хліва й мішок з нашими пожитками, і тебе!

Петрикела відразу ж підставив спину, і Датуа виліз на дах.

Отут Петрикела склав у мішок пожитки, забрався в нього сам і крикнув нагору:

- Агов, друг! Тягни наше майно й спускай назад мотузку!

Датуа підняв наверх мішок, звалив на спину й пустився бігти, зовсім не піклуючись про свого приятеля.

Пробіг він велика відстань, утомився, захотів передохнути й кинув мішок на камені.

- Тихіше ти, диявол! Так мені адже боляче! - крикнув Петрикела й виліз із мішка.

- Сам ти диявол! Знаєш, як від ваги в мене поперек розболівся!

- Ну а я^-те чим винуватий? Не обманювали б ми один одного, так і не боліли б у нас ні поперек, ні боку,- сказав Петрикела.

Страшний дев
Кам`яний царевич
Блакитний килим
Гість-старий

Завітайте до нас:

Батьківські
поради

5 дитячих аудіокниг, які варто послухати в навушниках Audio-Technica

Як показує практика, читання не завжди миттєво стає улюбленим заняттям будь-якої дитини – досить часто цей процес асоціюється виключно з навчанням та школою, тому викликає втому та неприємні емоції. У той же час, допитливість та цікавість так і залишаються головними рисами характеру більшос...

День Ангела. Червневі імена

1 червня — Іван, Сергій; 2 — Іван, Йосип, Раїса, Микита, Тимофій, Олексій; З — Костянтин, Олена, Михайло, Федір, Касян; 5 — Михайло, Леонтій, Фросина; 6 — Євпраксія, Стефан, Федора, Микита; 7— Іван; 8 — Юрій, Олександр, Олена, Андр...