- Головна>
- Казки>
- Казки народів світу>
- Китайські казки >
- Дівчина-півонія

Дівчина-півонія

Оце так штука! - - здивовано вигукнув Баочжу і, мов зачарований, завмер перед кущем. Дивовижної краси квіти пахли так ніжно, так приємно, що, здавалось, можна б цілими днями стояти біля них. І він усміхнувся вперше за все літо. Веселий і радісний, хлопчина побіг до джерела, приніс води і щедро полив півонію ще раз.
Цілий день пас він отару поблизу гори, а надвечір погнав її до кошари. Та тільки зробив кілька кроків, як почув, ніби до нього хтось озвався. «Дивно, звідки тут люди? Певно, це птах якийсь співає»,- подумав хлопець і знову почав збирати овець до гурту. Але голос не втихав, а, навпаки, бринів дедалі виразніше. Хлопець прислухався й зрозумів, що це не итах співає, а якась дівчина звертається до нього:
Баочжу! Баочжу! Я Ішла твою воду і хочу подарувати тобі за це дім! Що таке? - здивувався хлопець і озирнувся довкола: ніде нікого. А тим часом сонце дедалі швидше котилося до обрію, повіяв легенький вітерець. У червоному світлі призахідного сонця півонія здалася йому ще гарнішою. Злегка похитуючись на вітрі, квіти ніби палали в сонячному промінні. Баочжу не міг очей відвести від такого видовища. Та що зробиш, коли треба гнати отару на нічліг. Баочжу рушив у бік кошари.
— Баочжу! Баочжу! Я пила твою воду і хочу подарувати тобі за це дім! Голос відлунювався від гори, довколишніх скель та каміння і хвилями котився по долині.
Баочжу! Баочжу! Не залишай мене!
Хлопець оторопіло позирав навсебіч, але не побачив жодної душі. Тільки квітки півонії гойдаються перед ним на своїх довгих ніжках. Та раптом вони почали обсипатись. Гарні-прегарні пелюстки падали йому прямо до ніг. Хлопець мимоволі нахилився, почав збирати їх і накладати в кишені. Потім ще раз озирнувся довкола, та так нікого й не побачив. І голос також стих.
Баочжу погнав отару на нічліг.
Батьківські
поради