- Головна>
- Казки>
- Казки народів світу>
- Китайські казки >
- Дівчина-півонія

Дівчина-півонія

Хлопець замислився: поле орати, траву косити, рис полоти він умів; мурувати стіни, молоти та шеретувати рис також навчився. А як доведеться худобу насти, тут важко з ним змагатися; та й силою його бог не обділив. То чого ж йому боятись? Баочжу погодився.
У господаря було чимало й інших наймитів, і всі вони, звертаючись, називали його батечком, а поміж себе — Старим Вовчищем. Почув це хлопчина й подумав: «Яке моє діло, як його обзивають? Я прийшов сюди гроші заробляти, а не його честь відстоювати».
Старий Вовчище цілими днями просиджував у храмі, все гріхи замолював, а вечорами розподіляв роботу на другий день. Роботи кожному загадував стільки, що і вдвох її не переробиш.
Баочжу мусив щодня на світанку розтопити піч, а потім замести величезне подвір'я. Вдень також гуляти не доводилось: він молов пшеницю, шеретував рис, давав їсти свиням, носив сіно та пійло худобі. А коли смеркало, мав наносити повні надуби води. Скаржитись було нікому, тому хлопець виконував усю роботу мовчки, думаючи про одне: «Попрацюю рік, отримаю свої тридцять дяо та й повернусь до матері».
Так минув місяць, потім ще один... Хоч скільки валив господар на нього роботи, він усьому давав лад. Та коли зазеленіла травичка, а верби повипускали перші листочки, господар покликав хлопця і сказав:
Поженеш у гори вівці пасти. Раз на тиждень нриходитимеш сюди по кукурудзу. Зарубай собі на носі: коли восени повернешся з отарою, щоб у ній було двісті голів.
Батьківські
поради