- Головна>
- Казки>
- Казки народів світу>
- Китайські казки >
- Дівчина-півонія

Дівчина-півонія

Старий Вовчище радісно закивав головою. «Якщо в мене буде такий чудовий будинок і купа грошей, наймити завжди знайдуться»,— подумав він.
Пішли вони до сільської управи, склали угоду, і Старий Вовчище з усієї своєю родиною перебрався на нове обійстя, а Баочжу на його подвір'я.
Поміщик від радості не знаходив собі місця. Він ходив по кімнатах та підраховував, скільки землі можна купити та яким багатим можна стати, якщо продати ту чи іншу річ. А Баочжу скликав усіх служників та наймитів на хазяйському дворі і сказав їм:
— Нехай кожен із вас візьме тут те, що йому найбільше подобається, іповертається додому.
Скільки радості було у людей, про це ні словами сказати, ні пером
описати. Досі такого не бувало в цих краях, щоб багатий роздавав своє добро бідним. Весело розходились усі служники та наймити по домівках.
Увечері Старий Вовчище та вся його родина полягали спати, а опівночі попрокидались від страшного холоду. Озирнулись і побачили, що лежать вони на засніженому пустирищі. Довкола темно, хоч в око стрель, а вітер такий, що з ніг валить.
Коли розвиднілось, на пустирищі, за селом, люди знайшли мерзлого Старого Вовчища і всю його родину.
А чесний Баочжу привіз свою матір, і зажили вони вдвох щасливо та радісно.
Батьківські
поради