Українська Русский

Дівчина-Берізка

Колись y давню давнину на нашу землю нападали турки й татари. В тi часи на березі Бугу жив хлопець Iван зі своєю сестрою Олесею. 3 рідні в них не було нікого, всіх турки або вирізали, або вивезли в неволю. Там, де проходили татари, нікого живим не лишали, бо старих і малих вони вбивали, a молодих i здорових забирали в рабство. 
Якось наприкінці літа Iван поїхав у ліс по дрова. Та неначе відчуваючи щось недобре, вернувся скоро назад. Під’їхав до села i побачив згарище на місці своєї хати, від якої залишились тільки попіл i головешки, що досі диміли. Тут пройшли татари. 
Татари не лише спалили Іванову хату, але забрали Олесю, прив'язали до коня i повезли із собою. Вона спробувала втекти: розплутала мотузки i кинулась y кущі, a потім з берега — в річку Буг, але зачепилась одягом за колючий терен, який piс над річкою. Дівчина повисла над кручею. Татари її спіймали i побили нагаями. 
Iван вирішив їхати шукати сестру по слідах кочівників. Сів на коня i поїхав понад Бугом. Десь перед світанком він побачив далеко-далеко, по той бік Бугу, вогні. Це був татарський табір. 
Але Олесі там вже не було. Вона дочекалася, поки татари поснуть, перегризла сирицю i втекла в степ. На біду, вартовий її побачив i зняв тривогу. Турки її наздогнали i порубали шаблями. 
Та Iван цього не знав. Він переплив Буг i під'їхав до того місця, де бачив уночі вогні. Але там нікого вже не було. А коротка, але сильна нічна злива змила всі сліди. Iван вирішив шукати свою сестру, поки не знайде — живу або мертву. 
Він їздив степами уже чотири роки, багато турецьких голів покотилися долі від його шаблі, але сестри так i не знайшов. На п'яте літо вiн знову приїхав на те місце, де колись світились вогні тієї страшної ночі чотири роки тому. Зіскочив з коня i вирішив тут переночувати. Захотів розпалити вогнище. Підійшов до гнучкої берези i замахнувся на неї шаблею. Раптом берізка заговорила людським голосом: 
— Не рубай мене, я — твоя сестра. Стовбур — це моє тіло, гілки до землі — це мої коси.
 Обійняв Iван берізку i заплакав. А вона враз i стала дівчиною. Iван із Олесею повернулися y своє село. На місці спаленої хати над Бугом поставили ногу та й жили собі.


Завітайте до нас:

Батьківські
поради

День Ангела. Лютневі імена
1 лютого — Марко, Фрося, Сава; 2 — Інна, Юхим; 3 — Ірина, Євгенія, Євген, Валеріан, Максим; 4 — Петро, Леонтій, Гаврило, Тимофії!» Харитя, Марта, Юрко, Марко; 5 — Алла, Онися, Геннадій; 6 — Тимофій, Ксенія; 7 — Григорій, Анас...
Народний календар у лютому
1 лютого — Макара-весно-укажчика. У давнину «казали: «Який Макар — такий і товар. Погода гарна — весна буде рання, ясна». 4 лютого — Напівзимника. «Якщо Напівзимник дорогу перемете, то корінь підмете». 6 лютого — Оксани-веснопро-вісн...