Дідова рада

За старих часів був в одному краю такий звичай: людей похилого віку, які вже не могли собі хліб заробляти, відводили в ліс і залишали там. В ті часи жив в цих краях один старичок, був у старого син, і у сина теж синок. Став син старого примічати, що батько вже не той працівник, яким був раніше, що пора йому на той світ відправлятися. Відмітивши це, узяв син у синочка санки, посадив на них свого старого батька і повіз в ліс. А внучок побіг слідом за санками. Привіз син батька в ліс, перекинув санки і сказав:
 
– Лежи тут разом з санками!
 
А синочок, хлопчина тямущий, говорить:
 
– Ні, батько, не залишу я тут свої санки!
 
– На що тобі потрібні такі поганенькі санки?
 
– А якщо у мене їх не буде, тоді на чому звезу тебе в ліс, коли постарієш і зачахнеш?
 
Почувши таку мову, син старого замислювався: “Дивися, – думає він, – власний син обіцяє мені той же кінець, який я своєму батьку чинив. Ні, так не годиться!”
 
Посадив син батька назад в санки і повіз додому. Але удома він не смів у всіх на очах тримати при собі безпорадного батька, тому заховав старого в льох, там його годував і поїв.
 
Незабаром стався в тій країні страшний голод. Пшениці ні у кого не залишилось ні зернятка.
 
Старий в льосі давно вже став примічати, що погані у людей справи, тому що син давав йому тільки ячмінний хліб, та і того лише на один укус. Одного разу питає старий сина:
 
– Чому не даєш мені житнього хліба?
 
Син відповідає:
 
– У всьому краю голод страшний, жита більше ні у кого немає ні зернятка; біда настала велика – не тільки є нічого, але і посіяти немає ні жменьки.
 
– Тяжкі часи, – зітхнув старий, – проте послухай, синок, дам я тобі раду, як хоч на посів зерна добути. Розкрий дах над клунею і вимолоти ще раз стару солому, може що і знайдеш.
 
Син зробив, як велів йому батько: розкрив половину клуні, знову вимолотив солому з даху і зібрав цілу мірку житніх зерен. Тоді батько і говорить: – Тепер посій жито!
 
Син посіяв, і на інше літо у нього таке огрядне жито уродилося, що вистачило і наступного року посіяти.
 
Побачивши це жито, весь люд голодного краю чудується, звідки, мовляв, піднялися такі хліби, якщо ні у кого не було ні зернятка? Почув про урожай сам поміщик, наказав покликати до себе хлібороба і питає:
 
– Звідки у тебе ціле житнє поле, коли у всьому краю ні у кого немає ні зернятка іржи?
 
Подумав син трохи, потім зібрався з духом і розповів всю правду, як дав йому старий-батько добра рада. А поміщик питає:
 
– Де ж він є, твій батько?
 
Син відповідає:
 
– Я його в льосі тримаю!
 
Тут-то і поміщик і всі жителі того краю відразу зрозуміли, що від старечних людей є пуття, а пуття цей – в добрих, мудрих радах.
 
З тієї пори люди старість шанують.

Завітайте до нас:

Батьківські
поради

5 дитячих аудіокниг, які варто послухати в навушниках Audio-Technica
Як показує практика, читання не завжди миттєво стає улюбленим заняттям будь-якої дитини – досить часто цей процес асоціюється виключно з навчанням та школою, тому викликає втому та неприємні емоції. У той же час, допитливість та цікавість так і залишаються головними рисами характеру більшос...
День Ангела. Червневі імена
1 червня — Іван, Сергій; 2 — Іван, Йосип, Раїса, Микита, Тимофій, Олексій; З — Костянтин, Олена, Михайло, Федір, Касян; 5 — Михайло, Леонтій, Фросина; 6 — Євпраксія, Стефан, Федора, Микита; 7— Іван; 8 — Юрій, Олександр, Олена, Андр...