Чотири сестри

1 2 3 4 5



Розділ З
—        Чому ти повернулася в Палац? — спитало Літо в Зе-ленокосої,— Чому не сидиш на троні і не правиш світом?
—        Не пускає сестра,— безпомічно розвела руками Весна,— Щось таке лихе з нею причинилося.
—        Дивні речі кажеш,— мовило Літо,— Хіба можу я взяти царство з рук Білокосої, а не з твоїх?
—        Не знаю,— прошепотіла Зеленокоса,— Уже зів'ядає моя сила, вже я немощію й хилюся, а повіки важкі мені поробилися. Одежа моя зносилася, а тільки одну сукню й одні черевички можу я в році мати. В сестри ж нашої скам'яніло серце, і не бачить вона та й знати не хоче моєї печалі...
—        Ходімо зі мною, сестро,— сказала Синьокоса,— Буду просити в сестри, щоб звільнила тобі місце. Посидиш хоч тиждень на троні, і я зміню тебе, бо моя вже пора.
На те вклонилася чемненько Зеленокоса.
—        Хай буде так, як ти сказала,— мовила любо,— Хай
живе світ і ми в ньому! Царюй, моя сестро!
І вони пішли по білій стежці, попереду Літо ступало в яскравих шатах, і там, де проходило воно, зацвітала земля.
Синьоока ще здалеку побачила трон і насуплену Зиму на ньому, побачила хлопців Холодних Вітрів, котрі і на її прихід задули в крижані труби. Здригнулася вона мимовільно.
—        Гей ви! — прохрипіла Зима,— Чого прийшли? Чи ж
не знаєте закону, що тільки одна з вас може мене змінювати? Що задумали супроти мене, лихоємиці?
—        Лихо задумали, лихо задумали! — прокричав Чорний
Птах.
Подивилися сестри на ту із Чорним Птахом на плечі і згукнули здивовано: ледве її впізнали. Коси Зими були білі й раніше, але тепер їх сивина уже побила, а обличчя потьмяніло.
—        Чого мовчите? — каркнула голосом Чорного Птаха Зима,— Це я у вас запитала, цариця світова, отож і відповісти мусите незагайно!
—        Доброго дня, люба сестро! Вже пора й мені панувати.
—        Який тепер місяць? — запитала Зима.
—        Кінець травня, сестро!
—        Хай та Зелена йде спати, а ти приходь наприкінці червня.
Тоді виступила з-за спини Літа Весна й промовила сміливо:
—        Але ж, сестро, озирнися навколо. Всю землю снігом та кригою покрито, і не росте на ній ані росточок.
—        А мені що? — спитала Зима.
—        А те, що землю і все живе зневажаєш. Ти нас, сестро, нівечиш...
—        Немає мені до того діла,— сказала Зима,— Я царюю, а більше що треба знати?
—        Ти й себе нівечиш, сестро! — крикнула розпачливо Зеленокоса і, вихопивши дзеркальце, раптом простягла його Білокосій,— На, глянь, що з тобою зробилося!
Але в цей момент зірвався з плеча Білокосої Чорний Птах і впав на ту простягнуту з люстерком руку, вихопив блискуче скло і брязнув ним об лід. І розлетілося дзеркальце на тисячу скалок, а може, це тисячею сліз заплакала Зеленокоса; повернулася вона і поплелася до Блакитного палацу. Поступово спадала з краси, гасли очі її величезні й зелені і блідло лице. Тоді махнули довгими руками Сни й почали літати довкола, майнули білими сувоями, і потяглися за Зеленокосою аж до її Зеленої зали.
Синьокоса ж сестра стояла перед Зимою і зачудовано дивилася на неї.
—        Отямся, сестро! — вигукнула дзвінко,— Ти ж знаєш, що, коли вона засне, не зможу і я прийти на землю.
—        А мені що до того? — каркнув з плеча у Зими Чорний Птах.
Тоді смуток відчула й Синьокоса. Озирнулася навкіл: справді, все навкруги кригою та снігом закуто,— зібралося тієї криги так багато, що не тільки ріки й озера, але й земля нею покрита. Побачила, що й звірі почали збиватись у великі стада і рушили у краї тепліші. Пильно придивилася Синьокоса до Білокосої сестри, а ще пильніше — до Чорного Птаха, що звив кубло в її серці. І зареготав, закрякав їй Птах просто в обличчя, і не витримала Синьокоса. Стрепенулася вражено, повернулася різко і побігла геть.
В цей час Зеленокоса готувалася до тривалого, багатомісячного сну.
—        Слухай, сестро! — крикнуло Літо, вриваючись у Зелену залу,— Зачекай хвилю, не засинай! Нам треба вирішити, що робити! Нам треба придумати, як вигнати в сестриці з плеча того Чорного Птаха.
Зеленокоса розплющила очі й подивилася сонно на Синьокосу.
—        Я вже не маю сили у тілі,— прошепотіла вона,— Я вже засинаю і думки мені в голові плутаються.
—        Не засинай, сестро! — кинулася до Зеленокосої Синьокоса,— Що мені робити без тебе? Що удію з лихою нашою сестрою, як прожену від неї навісного Птаха?
—        Щось треба придумати,— прошепотіла Зеленокоса,— А я тобі таке скажу: продовжуй любити її, може, й отямиться. Може, пошкодує... А ще...
Вона замовкла, бо Перший Сон поклав їй на уста долоню.
—        Що іще? — кинулася до неї Синьокоса.
—        Вчини так... хай на себе зможе... подивитися...

1 2 3 4 5

Завітайте до нас:

Батьківські
поради

5 дитячих аудіокниг, які варто послухати в навушниках Audio-Technica
Як показує практика, читання не завжди миттєво стає улюбленим заняттям будь-якої дитини – досить часто цей процес асоціюється виключно з навчанням та школою, тому викликає втому та неприємні емоції. У той же час, допитливість та цікавість так і залишаються головними рисами характеру більшос...
День Ангела. Червневі імена
1 червня — Іван, Сергій; 2 — Іван, Йосип, Раїса, Микита, Тимофій, Олексій; З — Костянтин, Олена, Михайло, Федір, Касян; 5 — Михайло, Леонтій, Фросина; 6 — Євпраксія, Стефан, Федора, Микита; 7— Іван; 8 — Юрій, Олександр, Олена, Андр...