Чотири сестри

1 2 3 4 5


Розділ 2
А в цей час Зеленокоса сестра готувалася вже вийти з Блакитного палацу. Вона відчинила двері, але не подув, як завжди, Теплий Вітерець, що його посилала назустріч їй Бі-локоса сестра. Здивувалася Зеленокоса, озирнулася навкруги: сніг, крига навколо і грають у труби хлопці Холодні Вітри. Ні, не помилилася вона, пора вже її надійшла, але чому це так зимно надворі, чому так непривітно й сіро? Зеленокоса побігла чимдуж до трону, мерзнучи й хукаючи у пальці, і, хоч була вона гарна й зелена, не зустріла її прихильно Білокоса. Не всміхнулась, як звикла до того Весна, не привітала її лагідним словом, а сиділа похмура й насуплена, на плечі в неї чорніло гніздо, і визирав звідтіля чорний-пречорний Птах. Захотілося Зеленокосій повернутися назад до Блакитного палацу: може, вона помилилася, може, й справді не пора ще їй?
Але ні, серце сказало: таки пора. Окрім того, дуже близько підійшла до Білокосої, якось негарно її ображати. Отож Зеленокоса вклонилася чемненько й проказала:
—        Доброго дня, люба моя сестро, от я й прийшла!
Але не зійшла із трону Сестра-королева, не поцілувала
наступницю і не відказала, як у них водилося:
—        Я вже тебе зачекалася, сестро. Сідай, поцарюй, бо
твоя пора.
Зовсім нічого такого не вчинила Білокоса, а тільки насупилася грізно. Чорна ж Пташка, котра звила гніздо на її плечі, каркнула щось незрозуміле.
Тоді зовсім схвилювалася Весна.
—        Чи ж ти забула, сестро? — спитала,— Вже кінець лютого, треба тобі, сестро, іти з цієї країни...
—        Ну от, моя правда,— каркнув Птах,— Вона тебе проганя...
Тоді розсердилася Білокоса і як махне рукавами, як завіє! Знову приклали труби до вуст хлопці Холодні Вітри і заграли-заголосили.
—        Чи ж не бачиш, сестро, що не пора іще тобі! — грізно сказала Зима,— Прийде час, пущу тебе на трон, а тепер забирайся, коли не хочеш у шматок криги перетворитися...
—        Забирайся, забирайся! — каркнув Птах, ще й крилами радісно замахав...
Злякалася Зеленокоса (ніввіки ж такого не бувало!) і чимдуж поспішила назад до Блакитного палацу, подумавши мимохідь: «А що, коли я помилилася? А що, коли й справді не моя ще пора?»
Вона зайшла до палацу, і їй стало холодно й незатишно. Побігла до Голубої зали, де спала Синьокоса сестра, і мовила жалібно:
—        Сестро, гей, сестро! Чи можеш ти прокинутися і погово
рити зі мною?
Але не могла ще прокинутися Синьокоса. Тоді побігла Весна до Золотої зали, де спала Золотокоса.
—        Сестро, гей, сестро! А може, ти прокинешся?
Але й Золотокоса не змогла прокинутися.
Тоді пішла Весна в свою Зелену залу, сіла на зеленого стільця, поклала щоку на долоню й замислилася.
Коли ж отямилася, то вже й березень майже закінчився.
—        А може, я ще сплю, а може, я ще не зовсім гарна? —
подумала Зеленокоса і поставила проти себе люстерко.
Чарівне лице вона побачила. Над головою пишні зелені коси у вінок складалися, чоло було біле і чисте, очі — величезні, і в них мінилося-променилося зелене сяйво, носик тоненький і прямий, а вуста повні й червоні. І цвіло на кожній щоці по яскравому серпику, начебто місяці зійшли з одного й другого боку. Побачивши себе таку, рішуче встала Зеленокоса і знову пішла до трону, де сиділа Зима.
Але й цього разу Білокоса зустріла її грізно й насуплено, а ще грізніше й насупленіше зустрів її Чорний Птах, котрий звив на плечі у Зими чорне гніздо.
—        Не підпускай її до себе! — сказав Чорний Птах з
гнізда,— Жени її геть і царюй у білому світі сама. Запам'я
тай: краса — це сила!
По тій мові засміявся голосно і замахав погрозливо крильми.
Зеленокоса вдруге схилилась у поклоні, навіть рукою землі торкнулася — проросла відразу у тому місці квітка.
—        Доброго дня, люба сестро,— не так сказала, як проспівала вона,— Глянь на мене, це я прийшла, твоя наступниця!
—        Прийшла, то й підеш! — грубо відповіла Зима,— У квітні прийдеш, під кінець місяця.
—        Але мені мало часу залишиться,— сказала несміливо Весна.
—        Переживеш! — так само грубо відказала Зима.
Подивилася на неї Зеленокоса й побачила, що спересердя в Білокосої кілька зморшок з'явилося на рівному чолі. І очі її не світилися м'яко й ніжно, як завжди.
—        Хіба не втомилася ти, сестро? — спитала тихо Весна,— Хіба не вабить тебе прийти у Білу залу й заснути, щоб краси й молодечого духу набратися?
—        Не набридай мені! — сказала пихато Зима,— Хіба не бачиш: царюю я!
Здалося Весні, що то не сестра сказала ті грубі й непоштиві слова, а каркнув їх Чорний Птах, котрий оселився в її серці. Тому пожаліла Весна Білокосу, повернулася й пішла додому, гублячи по дорозі зелені сльози. І проростали з тих сліз квіти-трави, але відразу ж вмирали, адже дули в Зеленокосої за спиною у крижані труби хлопці Холодні Вітри і сміявся, каркав, давився сміхом Чорний Птах, котрий звив гніздо на плечі в Білокосої.
Вбігла Весна в Голубу залу, присіла біля сонної сестри з синім волоссям і заплакала гірко.
—        Сестро моя, сестронько! — сказала вона,— Спиш і не
бачиш, яка біда причинилася. Встань, порадьмося, що ж
робити.
Але не прокинулася Синьокоса, бо не пора їй була. Тому не заходила Весна й до Золотокосої, а повернулася до себе, сіла на зеленому ослінці і підперла щоку долонею.
Незабаром і сестра Синьокоса прокинулася. Витягла люстерко й побачила: заспана ще й непрочумана. Тоді взяла гребінку й почала неквапно розчісуватися.
А сестра Зеленокоса втретє кланялася Зимі:
—        Добрий день, люба моя сестро. Може, хоч тепер пустиш мене на трон?
Але Білокоса вже не дві зморшки мала, а десять і таки не захотіла розхмурити чола.
—        Іди геть! — сказала Зима,— Наприкінці травня прийдеш!
Похитала сумно головою Весна, і зелені сльози покотилися їй на щоки.
—        На лихе діло йдеш, сестро! В кінці травня вже Літо має прийти.
—        Хай приходить,— байдуже відказала Зима, а може, Птах оце повів,— Прийде і піде!
Тоді впала Зеленокоса на коліна й обійняла сестрі ноги.
—        Сестро,— заридала вона,— Дивися, зело не розпустилося і земля гола стоїть! Прожени Чорного Птаха, не руйнуй світу і себе!
—        Я царювати знамірилася! — каркнула голосом Птаха Зима,— Відступися мені з очей!..
Озирнула себе Весна і побачила, що її зелені черевички старими човганцями стали, що її пишна зелена сукня в ганчір'я починала перетворюватися, а такою чи ж можна називатися царицею світу? Заридала Зеленокоса і рушила назад, до Блакитного палацу, де вже співала й чепурилася гарна-прегарна сестра їхня Синьокоса.

1 2 3 4 5

Завітайте до нас:

Батьківські
поради

5 дитячих аудіокниг, які варто послухати в навушниках Audio-Technica
Як показує практика, читання не завжди миттєво стає улюбленим заняттям будь-якої дитини – досить часто цей процес асоціюється виключно з навчанням та школою, тому викликає втому та неприємні емоції. У той же час, допитливість та цікавість так і залишаються головними рисами характеру більшос...
День Ангела. Червневі імена
1 червня — Іван, Сергій; 2 — Іван, Йосип, Раїса, Микита, Тимофій, Олексій; З — Костянтин, Олена, Михайло, Федір, Касян; 5 — Михайло, Леонтій, Фросина; 6 — Євпраксія, Стефан, Федора, Микита; 7— Іван; 8 — Юрій, Олександр, Олена, Андр...