Чому в лисиці найкращий хвіст?(Віршована гра-казка )

Сірку теж гарний хвіст діставсь,
такий — хоч ббликом підкинь…
Біжить Сірко, назустріч —  кінь.
— І-гі-гі-го! Здоров рости!
Іще зосталися хвости?
— Зостались. Гірші вже, ніж мій,
але ще є. Біжи мерщій!
Помчався кінь по шовку трав…
Кінь теж хороший хвіст дістав.
Біжить додому. Аж йому
стрічається корова:
— Му!
Чи мені йти, а чи ревти?
Чи ще зосталися хвости?
— Зостались! — кинув на скаку
корові кінь. — На осоку
похожі, — шерсті зовсім мало…
Хвости пухнасті — розібрали!
Взяла корова хвіст негожий —
на осоку-траву похожий.
Останньою, в кінці вже дня,
прителіпалася свиня.
— Хрю-хрю, зостався хвіст мені?
— Нема! — гукнули всі свині. —
Ти де ж була? Спізнилась ти!
Забрали вже усі хвости!
Зоставсь маленький он на пні…
І— віддали його свині…

Так кожен звір —
вір чи не вір —
й живе з своїм хвостом
з тих пір.
Лисиця — спритний мала хист,
тому й найкращий в неї хвіст.