Чому озирається верблюд, коли п'є воду

Колись верблюд був красенем. У нього були гіллясті роги і довгий густий хвіст.
Якось він прийшов до річки напитися. П'є і милується собою.
Раптом до нього підбігає олень:
— Любий верблюде, мені сьогодні треба йти в гості. Позич мені твої роги на один вечір!
Верблюд оддав роги оленеві.
У ті часи був і кінь безхвостий. Підбіг він до верблюда і попрохав у нього на один день пишного шовковистого хвоста. Верблюд оддав йому хвоста.
Минуло багато часу. Не повертають верблюдові ні його рогів, ані хвоста.
Коли він нагадав оленеві про борг, той глузливо відповів:
— Я поверну роги, коли у тебе до землі виросте хвіст.
А кінь сказав:
— Я поверну хвоста, коли у тебе виростуть роги.
З того часу верблюд, коли п'є воду в річці, завжди озирається.
Це він чекав своїх боржників.