Чому кіт умивається після сніданку?

Ніжився кіт,
Край воріт,
Грів на сонці живіт.
Враз із двору в хлівець
Залетів горобець.

— Цвір-цвірінь,— цвірінчить.
Кіт підкрався
І  вмить
Спритним рухом ловця
Упіймав горобця.
— Ну,
сказав він за тим,
Зараз я тебе з'їм!

— Що ж... настав мій кінець, —
Відповів горобець,—
Але злись
Чи не злись,—
Хто ж невмиваний їсть?

Кури знають про це,
Гуси знають про це,
Діти зранку
До сніданку
Миють милом лице,
Навіть он голуби
Чистять вранці дзьоби.
А тобі, молодцю,
Це хіба не к лицю?

Стримав кіт
Апетит.
— Добре,— каже,— посидь,
Сядь під це
Деревце,
Поки вмию лице.

Пі-і-шов кіт
До воріт,
Умивається кіт...
А горобчик той     скік!
Тільки й був такий — втік.
Закричав тоді кіт:
— Переймайте, ловіть!..

І з тих пір всім на злість
Кіт невмиваний їсть.