Чарівний пензлик

Бридка жаба і гола курка почали стрибати по залах палацу та всюди паскудити. Імператор розгнівався і наказав воїнам відібрати у Ма Ляна пензлик, а його самого посадити у в'язницю.

Зрадів імператор, заволодівши чарівним пензликом, і взявся сам малювати. Спочатку він намалював купу золота. Але цього йому здалося замало, він намалював ще одну, потім ще і ще... та раптом усе золото стало камінням.

Зазнавши невдачі, імператор намалював золоту цеглину. Цеглина здалася йому маленькою, поряд він намалював ще одну. Потім ще... Раптом увесь ланцюг золотих цеглин перетворився на величезного удава. Роззявив удав свій червоний рот і кинувся на імператора, але варта захистила його.

Довелося імператорові випустити Ма Ляна і пообіцяти йому велику нагороду, якщо він малюватиме тільки для нього. Після того як пензлик повернули, Ма Лян згодився.

«Нехай малює гори... Ні, в горах звірі водяться. Хай краще море намалює», — думав імператор.

Ма Лян провів кілька разів пензликом, і перед очима імператора заграло синє море, а у воді побачив він рибок.

Задоволений був імператор і зажадав ще й корабля. За мить на хвилях загойдався дерев'яний корабель. Імператор, його дружина, принци і вся челядь сіли на корабель.

Корабель відплив від берега. Але імператорові здалося, що пливе корабель дуже поволі, і він став вимагати, щоб художник намалював вітер. Ма Лян замахав пензликом, знялися хвилі, корабель захитався.

Злякався імператор та як закричить:

— Досить вітру! Досить! — А хлопець знай махає та махає пензликом. Вітер дедалі дужчає, хвилі ростуть. Нарешті море заревло і перекинуло корабель. Імператор і всі його вельможі потопилися.