Чарівний палац

Якось син короля закохався в доньку бідного пастуха.
 
Дівчина теж покохала хлопця, але розуміла, що вона йому не рівня, і тому сказала, щоб він забув її, бо все одно їм не дозволять побратися.
 
Але принц відповів їй, що коли він і одружиться, то тільки з нею.
 
Дізнався про це король і спробував якось відрадити сина.
 
Та принц був упертий: ні вмовляння, ні погрози на нього не діяли.
 
Тоді король сказав, що зашле його в Чарівний палац.
 
Принц розповів про це своїй нареченій і сказав, щоб вона прийшла туди до нього.
 
Там вони будуть щасливі, якщо тільки дівчина знайде в палац дорогу.
 
Візьми оці залізні черевики,— мовив він дівчині,— взуєш їх і підеш долиною в яр.
 
Там побачиш три дуби, від яких в’ється стежка.
 
Йди нею весь час на північ і не зупиняйся, хоч би як важко було.
 
От узула дівчина черевики і вирушила в путь.
 
Через три дні підійшла до напівзруйнованого замку, в якому жила бабуся.
 
Дівчина й питає:
 
Бабусю, чи далеко Чарівний палац?
 
Не знаю, донечко,— відповідає старенька.
 
— Це треба спитати в мого сина, Галісійського Вітру. Він скоро прилетить вечеряти. Але це небезпечно він може тебе з’їсти.
 
А дівчина:
 
Нічого, бабусю. Я обернуся на віник і сховаюся за дверима — от він і не побачить.
 
А коли ваш син сяде вечеряти, ви спитайте в нього про палац.
 
Обернулася дівчина на віник, а невдовзі й Галісійський Вітер прилетів.
 
Ще з порога попросив у матері вечеряти, бо дуже зголоднів.
 
От за вечерею маги й питає:
 
Сину, а де знаходиться Чарівний палац?
 
А син:
 
А хто вас, мамо, про це питав?
 
А мати:
 
Та пташки, пролітаючи, співали, що летять у Чарівний палац, і мені стало цікаво, де ж це він.
 
Цей палац,— відповів Вітер,— десь дуже далеко. Про це краще знає мій друг Східний Вітер, який літає більше за мене.
 
Уранці бабуся переказала дівчині все, що почула від сина. І бідолашна дівчина пішла далі.
 
Три дні й три ночі йшла вона, аж нарешті побачила замок.
 
Назустріч вийшла бабуся і спитала, куди йде дівчина, адже тут тільки пташки літають.
 
Я шукаю Чарівний палац. Чи не знаєте, де він? — спитала дівчина.
 
А бабуся:
 
Це знає мій син, Східний Вітер. Він ось-ось прилетить. Але бережися — він може тебе з’їсти!
 
Не турбуйтеся, бабусю, я обернуся на клямку. А як син з’явиться, спитайте в нього про палац.
 
Коли споночіло, прилетів син і попросив вечеряти. Але мати одразу спитала в нього про палац.
 
А-хто цим цікавився? — насторожився Східний Вітер.
 
Та це пташки летіли й співали, чи далеко ще той Чарівний палац, і мене зацікавило, де ж це він є,— відповіла мати.
 
Цей палац, мамо, далеко звідси. Щоб дістатися до нього, треба перетну-ти три річки і в кожну з них кинути ложку того, що я їм.
 
Тільки-но Вітер полинув з дому, бабуся сказала дівчині те, що розповів син, і дала потроху тих страв, які він їв.
 
І знову дівчина рушила в дорогу.
 
Ішла кілька днів і ночей, і нарешті побачила першу річку. Вилила в неї ложку юшки, з’явився міст, і вона перейшла на той берег.
 
Підійшла до другої річки — кинула в неї ложку бобів і знову по мосту перейшла на протилежний бік.
 
У третю кинула шматок сала і теж перейшла.
 
Через два дні вона побачила палац під позолоченою черепицею.
 
У палаці жила бабуся з молодою донькою. Вони ласкаво прийняли її.
 
Увечері дівчина дістала золоту куделю і срібне веретено, що їх прихопила на згадку про принца, і взялася прясти.
 
Побачивши веретено, донька сказала матері:
 
Поглянь, яке чудове веретено! Спитай у дівчини, чи не хоче вона нам його продати?
 
Бабуся спитала, а дівчина й каже:
 
Я подарую його вам, якщо ви дозволите мені переночувати в кімнаті, де живе королевич.
 
Ні мати, ні дочка на це не згодилися. Але бажання мати веретено було таким великим, що дочка сказала:
 
Мамо, нехай переночує, а ми дамо принцеві маку, щоб він не прокинувся.
 
Так дівчина потрапила в кімнату до принца і цілісіньку ніч плакала й волала:
 
Заради тебе я обернулася на віник і клямку, заради тебе пройшла стільки верст.
 
Візьми свої залізні черевики, вони мені вже ні до чого!...
 
Але принц не чув її — він міцно спав.
 
У ранці дівчина вийшла дуже смутна і взялася перемотувати пряжу з вертена на золоту котушку.
 
Хазяйській дочці це сподобалося, і вона попрохала навчити і її.
 
Дівчина відповіла, що зробить це залюбки, хай тільки їй дозволять переночувати ще одну ніч у кімнаті принца.
 
Мати й дочка дозволили, але знову дали принцеві снодійного, щоб він не прокинувся.
 
Дівчина знову, як і першої ночі, плакала й волала. Та цього разу принц прокинувся.
 
Вони радісно обнялися.
 
Дівчина розповіла про всі випробування, через які їй довелося пройти.
 
А вранці вони разом вийшли на подвір’я. Побачивши їх, мати й дочка, що мали охороняти принца, гірко заплакали, боячись, що їх покарає король.
 
Але принц сказав:
 
Не бійтеся, ця дівчина звільнила мене від чарів. А ви живіть і далі разом з нами.
 
Отак і побралися принц із пастушкою. Розказують, що вони жили довго і мали багато дітей.
 
І всі, хто жив із ними, також були щасливі.

Завітайте до нас:

Батьківські
поради

5 дитячих аудіокниг, які варто послухати в навушниках Audio-Technica
Як показує практика, читання не завжди миттєво стає улюбленим заняттям будь-якої дитини – досить часто цей процес асоціюється виключно з навчанням та школою, тому викликає втому та неприємні емоції. У той же час, допитливість та цікавість так і залишаються головними рисами характеру більшос...
День Ангела. Червневі імена
1 червня — Іван, Сергій; 2 — Іван, Йосип, Раїса, Микита, Тимофій, Олексій; З — Костянтин, Олена, Михайло, Федір, Касян; 5 — Михайло, Леонтій, Фросина; 6 — Євпраксія, Стефан, Федора, Микита; 7— Іван; 8 — Юрій, Олександр, Олена, Андр...