- Головна>
- Казки>
- Літературна казка>
- Дональд Біссет>
- Чарівне дерево
Чарівне дерево
Світило на дерево сонечко, лагідний вітер гуляв поміж його гіллям, і листя шелестіло: «Шу-шу-шу».
Це було чарівне дерево. Досить було стати під ним і будь-що забажати, як тої ж миті все здійснювалось.
Неподалік жив старий товстун. Звали його Вільям Кадоген Сміт. Він торгував Милом і дуже не любив ні хлопчиків, ні дівчаток.
Якось він став під деревом і сказав:
— Я хочу, щоб усі дівчатка й хлопчики, яких я знаю, опинилися на місяці!
І тільки-но він сказав це, як усі дівчатка й хлопчики опинилися на місяці. Там було дуже холодно й безлюдно, і менші діти заплакали. Але вони були так далеко від рідного дому, що їхні мами не чули їх.
Пташки, які сиділи на дереві, побачили, що діти десь зникли. Вони перестали співати. А чорний дрізд поглянув згори на містера Сміта і сказав:
— Я хочу, щоб усі діти негайно вернулися додому!
Та містер Сміт твердив своє:
— А я хочу, щоб усі вони лишились на місяці.
Чорний дрізд повторив:
— Я хочу, щоб вони вернулися.
Діти розгубились — вони не знали, що їм і робити. Містер Сміт тупнув ногою і сказав:
— Я хочу...
Але чорний дрізд перебив його:
— Я хочу, щоб містер Сміт став добрим.
І містер Сміт, який збирався знов вигукнути: «Я хочу, щоб усі діти лишились на місяці», — умить став добрим і сказав:
— Я хочу, щоб усі діти прийшли до мене в гості. Ми будемо пити чай з тортом, апельсиновим варенням і лимонадом. Я перестану торгувати милом, відкрию кондитерську. Я тепер нікому не дозволю називати себе Вільямом Кадогеном Смітом, а буду називатися дядечком Вілем. Ура! Ура! Ура!
Він тричі перевернувся через голову, і всі пташки на дереві знов заспівали.
Світило на дерево сонечко, лагідний вітер гуляв поміж його гіллям, і листя шелестіло: «Шу-шу-шу».
Батьківські
поради