Чарівна подушка

Давним-давно жила у Пхеньяні одна людина. Добрий, добріше нікуди. Дріб'язкову крамницю тримав, тим і жив. Чесно торгував, без обману. А вуж якщо виручити кого з лиха треба, він отут як отут.
Зайшов якось у крамницю старий даос. Ні дружини в нього, ні дітей - один у цілому світлі. Розговорилися з хазяїном. Слово за слово - і отут з'ясовується: рідня він хазяїнові. Не далека - близька. Говорить старий:
- Жити мені залишилося недовго. Може, дасте притулок?
Крамар і чужому не відмовив би, а отут свій, рідний. Як не пустити? І віддав даосу найкращу  кімнату, піклуватися про нього став.
Приніс із собою старий дерев'яну подушку в штопаной-перештопаной ганчірці. Беріг як зіницю ока, ніколи з нею не розставався. Навіть удома не випускав з рук, а вуж якщо відлучиться куди, неодмінно із собою візьме. Ніхто не знав, що за подушка така.
Пройшло кілька років. Зубожів крамар, покупців зовсім немає. Рідко хто в крамницю загляне. А старий живе собі й живе. Начебто немає йому справи до крамаря.
Сидить якось у крамниці хазяїн, думу невеселу думає. Отут підходить до йому старий і говорить:
- Дивлюся я, ти з особи спала. Або лихо яка трапилася? Візьми от мою подушку, поспиш на ній ніч - полегчает.
Сказав так, ганчірку розв'язав, опецьок з її дерев'яний витяг. Взяв торговець опецьок, подякував старого, а сам думає: "Де це чувано, щоб від опецька так раптом полегчало?"
Пішов старий до себе в кімнату, а крамар знову засумував. Сидів він, сидів, спати захотів, під голову опецьок поклав і ліг. Раптом чує - музика заграла. Відкрив ока, а з подушки білий димок здійнявся. Струмок за струмком - не став нічого в кімнаті видно. Раптом звідки не візьмися - маленькі чоловічки. І золотий бик з поклажею. Вистачають чоловічки поклажу, у куті складають. А це все вузлики. Тьма їх тьмуща. Здалося крамареві, начебто гроші в тих вузликах, і думає він: "До того зубожів, що навіть у сні гроші бачу!" Подумав так, з боку на бік перевернувся й міцно заснув.
Ранком забув крамар сон, у крамницю пішов, дивиться - у ящику грошей повно. Мало того, всі боргові розписки.
Прибігли кредитори, дякують за те, що борги їм повернув, з відсотками.
Згадав отут крамар сон і зрозумів: не простий опецьок йому дав даос - чарівний. Пішов до старого крамар, розповів, що за диво з ним приключилося, а старий відповідає як ні в чому не бувало:
- Це тобі за твою доброту!

Завітайте до нас:

Батьківські
поради

День Ангела. Лютневі імена
1 лютого — Марко, Фрося, Сава; 2 — Інна, Юхим; 3 — Ірина, Євгенія, Євген, Валеріан, Максим; 4 — Петро, Леонтій, Гаврило, Тимофії!» Харитя, Марта, Юрко, Марко; 5 — Алла, Онися, Геннадій; 6 — Тимофій, Ксенія; 7 — Григорій, Анас...
Народний календар у лютому
1 лютого — Макара-весно-укажчика. У давнину «казали: «Який Макар — такий і товар. Погода гарна — весна буде рання, ясна». 4 лютого — Напівзимника. «Якщо Напівзимник дорогу перемете, то корінь підмете». 6 лютого — Оксани-веснопро-вісн...