- Головна>
- Легенди України>
- Легенди про Україну, міста та села>
- Полтава та Полтавщина>
- Було, та давно

Було, та давно

На високій горі стояло собі місто, сяяло куполами церков, біліло чистенькими хатами. Жили в ньому сміливі козаки. Боронили землю, ростили хліб. Але вороги часто нападали на ці землі. І треба було завжди бути напоготові, щоб вчасно відбити ворога.
На високій вишці сидить козак, пильно стежить, що діється навкруги. Сонечко пригріває. Розімлів козак на сонці. Задрімав...
— Вставай, козаче, бо проспиш ворога.
І таки проспав би, але інший козак був пильнішим:
— Що ж ти спиш? Ех ти, ворона!
З того часу й прозвали його Вороною. Ще й досі в селі Говтва є нащадки того Ворони. Це родина Леців, їх прозивають воронівськими.
Безодня
Зозулина туга
Зустріч з чумаками
Калинонька
Курган
Майорівщина
Березова Рудка
Блохова могила
Брат і сестра
Васильки в полі
Великий льох
Вітряк у нашому селі
Влохи, Волохи, Василькове
Воли
Грицики, Петрів батіг та Рудька
Дадакалівка
Диво-квітка
Ждани
Журавлине озеро
Кременчук
Батьківські
поради