Брати Лю

Давним-давно жила на березі моря одна добра жінка. У неї було п'ятеро синів, п'ятеро братів Лю: Лю-перший, Лю-другий, Лю-третій, Лю-четвертий і Лю-п'ятий. Вони були такі схожі між собою, що ніхто не міг їх відрізнити одне від одного. Навіть мати іноді плутала їх.
Але у кожного з братів була своя особливість. Старший брат, Лю-перший, міг випити ціле море, а потім випустити його назад. Лю-другий не боявся вогню. Лю-третій міг витягати свої ноги на будь-яку довжину. У Лю-четвертого тіло було міцнішим за найміцніше залізо. А наймолодший, Лю-п'ятий, розумів мову птахів та звірів.
Вони жили щасливо і не знали лиха. Лю-перший ловив рибу. Лю-другий підтримував вдома вогонь. Лю-третій і Лю-четвертий працювали в полі. А Лю-п'ятий пас гуси та вівці.
Якось у ті місця, де жили брати Лю, приїхав на полювання багатий і злий правитель провінції. На узліссі він побачив: маленький хлопчик пасе отару. Це був Лю-п'ятий. Поряд з ним тихо спала гарна гірська кізочка. Правитель схопив свій лук і націлився на неї. Переляканий Лю крикнув, і кізочка одним стрибком зникла в лісі. З хащі висунувся олень. Лю закричав йому оленячою мовою: „Рятуйся!" — і олень зник. На галявину вибігли веселі зайці. Лю крикнув заячою мовою — і зайці поскакали. Усі звірі поховалися. Розлючений правитель лишився один у порожньому лісі. А добрий Лю стояв перед ним і радів, що встиг допомогти своїм лісовим друзям.
Тоді злий правитель наказав схопити Лю-п'ятого. Його відвезли в місто і за наказом правителя кинули в клітку до голодного тигра. - Правитель гадав, що тигр розірве сміливого бідняка, але Лю-п'ятий заговорив з тигром тигровою мовою, і лютий звір не зайняв його.
Дізнавшись про це, правитель розлютився ще дужче. Він наказав відрубати Лю-п'ятому голову. Але тоді у в'язницю пробрався Лю-четвертий, у якого тіло було міцнішим за най-міцніше залізо. Він лишився у в'язниці замість свого брата. А Лю-п'ятий вийшов і спокійно пішов додому. Вони були такі схожі між собою, що ніхто не помітив підміни.
Другого ранку Лю-четвертого вивели на міську площу. Кат хотів відрубати йому голову, але найважчий та найміцніший меч ударився об залізну шию Лю-четвертого і розпався на скалки. Тоді правитель розлютився до нестями і наказав кинути зухвалого бідняка з високої скелі.
Вночі у в'язницю прийшов Лю-третій, який міг витягати свої ноги на будь-яку довжину. Його впустили, і він лишився там замість свого брата. І знову ніхто  ні  про  що  не  здогадався.
На світанку Лю-третього відвели на високу скелю. Якщо людину кидали з неї, вона розбивалася на смерть, але коли кати штовхнули вниз Лю-третього, він спокійно витягнув свої чудесні ноги і встав на них, мов нічого не сталося. Несамовитий від люті жорстокий правитель поскакав у свій палац і в той же день наказав спалити непокірного Лю на вогнищі.
Кати склали на майдані перед палацом правителя величезне вогнище. Варта з луками і списами оточила майдан. Юрби людей прийшли звідусюди.
Тим часом Лю-другий, який не боявся вогню, пробрався у в'язницю і непомітно підмінив Лю-третього. Ледве встиг він це зробити, як правитель дав знак починати страту.
Кати схопили Лю-другого і кинули його на середину величезного вогнища. Полум'я підвелося вище за будинки. Лю-другий зник у вогні і чорному димі. Народ заплакав від жалості. А жорстокий правитель злісно сміявся.
Але скоро дим розвіявся, і всі побачили: серед вогню стоїть Лю-другий і всміхається, наче й не було нічого. Правитель трохи не задихнувся від люті.
— Що це за людина? — закричав він.— У вогні не горить, об скелі не розбивається, меч її не бере, і навіть лютий тигр її не чіпає!
Та ні ж, не може того бути, щоб я, могутній правитель,  не  справився з  простим  селянином!
І жорстокий правитель вирішив відвезти Лю далеко в море, прив'язати на шию важкий камінь і втопити. „Може, він і води не боїться? — подумав правитель. — Однаково камінь не дасть йому виплисти. Нехай лишається на дні морському!" І ввечері того ж дня він наказав вчинити страту.
З великими труднощами пробрався у в'язницю Лю-перший, який міг випити все море. Він зайняв місце свого брата і став чекати.
Увечері його відвели на корабель. Правитель із своєю вартою розмістився на іншому кораблі. Вони попливли далеко в море. На найглибшому місці Лю-першому прив'язали на шию величезний камінь і, за знаком жорстокого правителя, кинули в морські хвилі.
Тільки Лю-перший щез під водою, він одразу ж почав пити море. Правитель побачив: море кудись зникає! І пожовтів від страху. Незабаром морське дно оголилося. Кораблі перекинулись. Правитель і його варта зав'язли в морському мулі.
А Лю тим часом відв'язав камінь і спокійно вийшов   на  берег.  Тоді   він   випустив   море назад.   Жорстокий   правитель і його варта так
і лишились на дні.
А народ радів із загибелі жорстокого  правителя і прославляв чудесних братів Лю.

Завітайте до нас:

Батьківські
поради

Планшет - золотий ключик до світу казок
У кожного дитинство асоціюється з чимось прекрасним, добрим та світлим. Яскраві іграшки, барвистий одяг та старі-добрі казки - саме те, що треба. Нічого не замінить малюкам мамину казочку на ніч, теплі обійми та ніжні цьомчики. Але сучасні діти зовсім не схожі на нас, дорослих. Вони прагнуть само...
Новинки до книжкового Арсеналу
«Книжковий Арсенал» – це найдовгоочікуваніша подія читацької весни! І видавництво «Ранок» підійшло до неї з усією властивою їм відповідальністю, креативом та вмінням передчувати найтрендовіші та найжаданніші віяння в книжковому світі. Ми зібрали свіженькі хіти, щ...