- Головна>
- Легенди України>
- Легенди про Україну, міста та села>
- Полтава та Полтавщина>
- Брат і сестра

Брат і сестра

На нашу рідну землю було нашестя турків та яничар. Знущались вони з беззахисного люду. Забирали вони молодих гарних дівчат та й гнали в неволю. Дівчата поливали слізьми свої сліди. Молодий яничар, їдучи на коні, не спускав очей з чорнобривої полонянки.
А коли орда зупинилася в степу на ночівлю, заговорив яничар до дівчини її мовою. Він намовляв її на нічну втечу, обіцяв оженитися на ній, коли зуміють повернутися на Україну. Дівчина погодилась.
Коли бусурмани поснули, то яничар з дівчиною втекли з табору. Щосили бігли вони, збиваючи ноги. Заховалися в густих заростях. Почали говорити. Яничар розповів, як малим його схопили турки. Згадував, як виглядає їхня хата над ставком, розлога яблуня за хатою, рідне село. Слухала, слухала дівчина, та як заридає: ї
— Ти ж мій брат… Я проклинаю жорстоких бусурманів!
Ой, мій брате, синій цвіт!
А я буду жовтий цвіт, гей!
Звеселимо білий світ, гей!
Будуть люди квіти рвати
Будуть про нас споминати, гей!
І виросли з них незнані ще у наших краях квіти брат-і-сестра. У нашім селі Веприк їх називають братчики. Ростуть вони і в лісі, і край дороги. Кожна квіточка цвіте подвійними кольорами: синім і жовтим.
Безодня
Зозулина туга
Зустріч з чумаками
Калинонька
Курган
Майорівщина
Березова Рудка
Блохова могила
Було, та давно
Васильки в полі
Великий льох
Вітряк у нашому селі
Влохи, Волохи, Василькове
Воли
Грицики, Петрів батіг та Рудька
Дадакалівка
Диво-квітка
Ждани
Журавлине озеро
Кременчук
Батьківські
поради