Бог та бідний вовк

Був собі бідний вовк, що трохи не здох з голоду: ніде нічого не піймає. От і пішов до Бога просить їжі. Приходить до Бога та приставився таким бідним, таким бідним, ще гірше, ніж був. 
- Боже, - каже, - милостивий, дай чого їсти, бо пропаду з голоду. 
- А чого тобі їсти? - каже Бог. 
- Чого дай, то дай. 
- Отам на луках пасеться попова кобила, вона ніяк не підбіжить, оту й з'їж. 
От вовк мерщій од Бога - трюх-трюх - так біжить! Та до кобили: , 
- Здорова була, кобило. Казав Бог, щоб я тебе з'їв. 
- Що ж ти таке, що ти мене будеш їсти? 
- Вовк! - каже. 
- Та брешеш, - собака. 
- їй-богу, - каже, - вовк. 
- Ну, коли ж ти вовк, то з чого ж ти починатимеш мене їсти? 
- А з голови. 
- Е, вовчику, - каже, - вовчику. Коли вже ти наважився мене з'їсти, то починай з хвоста. Поки доїси до середини, - а я все буду пастись, - та й доситішаю. Тоді ти й закусиш ситеньким. 
- Чи так, то й так, - каже вовк. 
Та зараз до хвоста. Як потягне за хвіст. А кобила як вихоне задом, як дасть копитами в пику... Вовк не знає вже, чи па сім, чи на тім «світі. А кобила як дремене - аж курява встала. От вовк сидить собі та й думає: 
- Чи я не дурний, чи я не скажений, чому було не хватати за горло?! 
От він знов потяг до Бога просить їжі. 
- Боже, - каже, - милостивий. Дай хоч трохи попоїсти, а то опухну з голоду. 
- Хіба, - каже Бог, - тобі кобили мало? 
Вовк лається: 
- Хай, - каже, - з неї шкуру живцем на гамани злуплять. Не то не наївся, а мало пики не розбила... 
- Ну, коли так, - каже Бог, - то піди отам над яром такий ситий баран пасеться, то ти його й з'їж. 
Пішов вовк. Баран пасеться над яром. 
- Здоров, баране. 
- Здоров. 
- Казав Бог, щоб я тебе з'їв. 
- А що ти таке, що їстимеш мене? 
- Вовк, - каже. 
- Та брешеш, - собака. 
- Ні, їй-богу, - каже,- вовк. 
- А коли ж ти вовк, то як ти мене їстимеш? 
- Як їстиму? З голови почну, та й увесь мій - не як. 
- Е, вовчику, - каже, - вовчику. Коли вже наважив мене з'їсти, то стань краще он там над яром і рот роззяв, а я сам так туди й ускочу. 
- Ставаймо, - каже. 
От став він якраз над кручею - така круча! Роззявив рот, так тая паща аж зяє: от би проковтнув. А баран як розженеться, як вчистить у лоб! Вовк - беркиць у яр... Добре наївся. Сів тоді сердега та й плаче: 
- Чи я не дурний, чи я не скажений... Чи то видано, щоб живе м'ясо та само у рот ускочило?... 
Думав-думав та й пішов знову просить їжі до Бога. 
- Боже, - каже, - милостивий, Боже милосердний. Чого дай, то дай попоїсти, а то пропаду з голоду. 
Бог каже: 
- Такий з тебе їдець. Тобі якби само в рот ускочило... Та вже що з тобою робити: піди, там чоловік по дорозі згубив сало - то й твоє, воно нікуди не втече. 
Послухав вовк, прийшов на місце - аж лежить сало. Він сів та й думає: 
«Добре, з'їм я його. Але ж воно солоне - пити захочеться. Піду спершу нап'юся, а тоді вже й з'їм». 
Пішов. Поки там до річки та од річки, а чоловік оглядівся, що нема сала, - повернувся - коли воно лежить. Узяв те сало. Приходить вовк - нема сала. От сів та й плаче: 
- Чи я не дурний, чи я не скажений. Хто таки, не ївши, п'є? 
Сидів-сидів, а їсти аж-аж-аж... Йде знову до Бога просити їжі. 
- Боже, - каже, - милостивий, Боже милосердний. Чого дай, то дай попоїсти, а то віку не доживу. 
- Та й набрид же ти, - каже, - з тією їжею. Та що вже з тобою говорити: піди, там, недалечко села, пасеться свиня, - оту й з'їж. 
Пішов. 
- Здоров, свине. 
- Здоров. 
- Казав Бог, щоб я тебе з'їв. 
- А що ти таке, що ти будеш мене їсти? 
- Вовк! 
- Брешеш, - собака. 
- Ні, - каже, - вовк. 
- Хіба ж, - каже, - вовкові їсти нічого? 
- Нічого, - каже. 
- Коли ж, - каже, - нічого, то сідай на мене, я тебе повезу на село. У нас тепер вибирають усяке начальство, - може, й тебе виберуть. 
- Чи так, то й так. Вези. 
Сів на свиню. Прибіга в село, та як закувіка - аж вовк перелякався. 
- Чого се ти, - каже, - кричиш? 
- Та це ж я, - каже, - скликаю громаду, щоб тебе швидше вибрали за начальство. 
Коли це люди як сунуть з хат з кочергами, з рогачами, з лопатами... Хто що запопав. У вовка аж дух сперло од страху. От він потихеньку до свині: 
- Скажи, чого це так багато народу біжить? 
- Та це ж, - каже, - для тебе. 
От народ як зсадив вовка, як почав пірчить, то вже йому й їсти перехотілося - насилу живий вирвався. Як дьорне, та прямо до Бога. 
- Боже, - каже, - милостивий, Боже милосердний. Дай чого-небудь хоч кришечку попоїсти, а то от-от кінець віку. 
Бог каже: 
- Піди, там он іде кравець. Нападеш на нього та й поживишся. Ледве потопав вовк. Перестріва на дорозі кравця: 
- Здоров, чоловіче. 
- Здоров. 
- Казав Бог, щоб я тебе з'їв. 
- А що ти таке, що станеш мене їсти? 
- Вовк,- каже. 
- Брешеш,- собака. 
- Ні,- каже, - їй-богу, вовк. 
- Та малий же ти з біса. Ану, давай я тебе поміряю. 
Та як укрутить у хвіст руку - і давай міряти аршином! Міряв його, міряв - уже тому вовкові й дихать не хочеться, а він усе міряє. Та приказує: 
- Аршин вздовж, аршин впоперек! 
Доти міряв, поки й хвіст у руці зостався. Вовк як чкурне! Та годі вже до Бога, побіг до вовків: 
- Вовчики-братики, таке й таке лихо. 
Вони давай гнаться, давай гнаться за тим кравцем. Що тут у світі робить? Бачить - біда. Аж стоїть дерево. Вій на те дерево: заліз аж па саму верховину. А вовки так те дерево й обступили та аж зубами клацають... Куций і каже: 
- От як ми зробимо: я етапу насподі, а ви всі на мене, усі на мене, один зверх другого, аж поки досягнем вражого сина... 
Стали вони один зверх одного - така драбина. От уже одному жомові стати і кравця дістати. Кравець бачить, що непереливки, та й каже: 
- Понюхаю хоч напослідок табаки. Тільки-но понюхав та як чхне: 
- Апчхи! 
А спідньому вчулося, що той верхнього міря та каже: «аршин!» Та як пирсне відтіля, а вовки як посиплються наниз, та драла... 
Зліз тоді кравець з дерева та й пішов собі безпечно додому. Живе собі з молодицею та їсть книші з паляницею. І я там був, мед-пиво пив, по бороді текло, а в рот не попало. От вам і казка, а мені бубликів в'язка, мені колосок, а вам грошей мішок.
Завітайте до нас:

Батьківські
поради

«Мандруємо Україною» всією родиною
Кожен регіон, кожне містечко чи селище мають свою історію, свої знаменні події. Про деякі з них вам зможуть розказати тільки старожили, але багато про що можна й прочитати. Чудовою подією минулого 2016 року став вихід першого та поки що єдиного в Україні путівника для дітей «Мандруємо У...
Грайся, навчайся та вчися дружити!
Унікальний продукт на українському ринку парні актівіті «Я+Ти». Що це таке? Це два блокноти створені спеціально для дитини та її друга. Усередині на дітей чекатимуть цікаві та незвичайні завдання на логіку, лічбу, читання, нестандартне мислення. Чому незвичайні? Бо не всі малюк зм...