Бик Білий Носок

Про кого звичайно розповідають усякі небилиці? Ми маємо на увазі- про яких тварин? Ну саме собою, про небувалих. Про чудеса-тварин. Про таких, які або неймовірно великі, або бігають неймовірно швидко, або неймовірно розумні.
А от зараз ми вам розповімо історію про бика, що був майже зовсім звичайним биком, за винятком одного разу, коли він показав себе на весіллі, так так, що всім надовго запам'ятався цей випадок. Цілком можливо, він був трішки крупніше й сильніше звичайних биків, що водилися на заході країни, але прославився він зовсім не цим.
Ім'я йому дали Білий Носок, тому що одна нога в нього внизу була біла, як у носку. Взагалі ж у нього й в інших місцях були білі плями; властиво, усюди, де він не був чорним, він був білим. Його хазяїн мірошник Берні щодня  сідав на нього верхи і їхав на свій млин. У носі в бика стирчало кільце, а на роги була накинута мотузка. Замість сідла Берні брав дві дошки й покривал їх старим ковриком. Мотузка спускалася вниз і підхоплювала бика під черево, образуя при цьому стремена, щоб мірошник міг всунути в них ноги. Білий Носок начебто  й не заперечував, що на ньому їздять верхи, точно на коні, але, чесно говорячи, він просто не знав інших биків, крім себе, і тому думав, що бикам покладається ходити під сідлом.
Він не тільки інших биків не знав, але й недотепний, як вони, лякати людей, голосно мукати й ганятися за ними по пасовищу, піддавати копитом бадді з молоком і кидатися на червону ганчірку. Словом, відсталий він був бик, якщо передовим уважати такого, котрий уміє бешкетувати.
І тільки в день цього самого весілля в Білому Носку прокинувся дійсний бик.
У мірошника Бернса була дочка по імені Сесили. Вона збиралася заміж за молодого фермера Клопшоу, і із цієї нагоди мірошник Берні вирішив улаштувати дійсне свято. На весілля дочки він скликав гості із усього графства. Усіх запросив, крім однієї людини, якого кликали Сат Добродейл. Ви, чого доброго, ще подумаєте, що ця людина й впрямь затворів добрі справи, як говорило його ім'я: був добрий, доброзичливий, добросердий, добродушний, добропорядний... А от і ні, зовсім навпаки! Сат умів робити багато шуму з нічого. Він із природжений інтриган, безсовісний, безпардонний, невтримний, нелюдський, безнадійний баламут і скандаліст. Коли він довідався, що його не запросили на весілля Сесили, він відразу  вирішив отквитать Бернсу й всім його гостям. Тільки от як?
Він осідлав мула, зачесався вперше за багато років і припустив з гори до будинку мірошника.
Сат сховався за сараєм і підглядав відтіля, як усі п'ють-веселяться за весільним столом. Він голову зламав, усе не міг придумати, як же насолити ім. А що, якщо обстригти хвости коневі нареченого й кобилі нареченої? Але це здалося недостатньо образливим у порівнянні з тією образою, яку нанесли йому, Сату Добродейлу.
Він усе ще обмірковував план мести, коли із заднього двору в сад заблукав Білий Носок. Він був усе ще осідланий, тому що у святковій суєті -  чи жарт, дочкина весілля! - мірошник Берні забув його розсідлати. Білий Носок принюхався до великого кошика, у якій завалялися залишки зерна, і сунув у неї ніс.
От отут Сата Добродейла й осінило! Сат зробив крок уперед і непомітно накинув кошик Білому Носку на роги.
Попробуйте ходити з кошиком на голові! Так це гірше, ніж наосліп. Коли бик підняв голову й раптом нічого не побачив, він забив хвостом, повів головою, брикнув задом, кинувся в одну сторону, в іншу, затоптався на місці, зафиркав, видувши все  зерно, що залишилося, з кошика, і кинувся до будинку.
Він ревів голосніше грому небесного й тряс рогами, намагаючись зірвати з голови кошик. Із усього розмаху він налетів на задню стіну будинку й розніс її дощенту , ледве не придавивши бідну мишку, що тільки встигла вилізти з норки, щоб роздобути собі шматочок весільного пирога. Позадкувавши, Білий Носок ударив задніми ногами по товстому дереву. Воно так затремтіло, що втратило майже все своє листя. Білий Носок кружлявся на місці, брикався, лягался й, нарешті, вломився в Мельникову пасіку. Повалив дюжину вуликів, і в мить єдиний стало темно від бджолиної хмари. Бджолам було так тісно в повітрі, що вони почали жалити один одного.
А знаєте, що таке вжалена бджола? Так це в сто разів гірше, ніж  бик, що сказився. Але навіть із бджоли до того злі! Вони відразу  оголосили Білому Носку війну не на життя, а на смерть і вихром налетіли на нього. І дзижчали, і кружляли над ним! Вони так щільно обліпили бідна тварина від кінчика носа до кінчика хвоста, що не те що яблуку - пшеничному зернятку ніде було там упасти. А бджоли, яким не вистачило місця на тілі нещасного бика, затіяли бійку в повітрі за право приземлитися на нього, хоча й так вони засіяли його, напевно, у десять рядів.
Білий Носок і фиркав, і мукав, і метався сюди, не бачачи ні зги. Та й що отут побачиш, коли бджоли дзижчали й дзенькали над самою його головою, захованої в кошик. "Фир, фир!" - фиркав бик, і робилося чорно від бджіл, що зметнулися з його носа нагору. Хвіст Білого Носка можна було прийняти за сучок висохлої сосни, покритої мохами. Від бджіл, що обліпили його, бик здавався разу в три величезної. Такого розсердженого й разобиженного бика Сат Добродейл ще сроду не бачив.
Білий Носок нарешті добрався до чорного ходу в будинок і постукав по дверям хвостом, при цьому ненавмисно зірвав її з петель і вломився в будинок. По незручності він наскочив на стародавні голландські годинники, що стояли на підлозі, зачепив ненароком маятник, і годинник полетіли на підлогу, а разом з ними коліщата й шестірні теж покотилися хто куди, і бджоли кинулися їх доганяти. Позадкувавши задом, бик зачепив ніжку ліжка й перекинув неї. Взбрикнув, він відправив ніжку від ліжка прямо у вікно. Наступний його крок хвостом уперед був до буфета, прикрашеному по кутах різьбленими кішечками. Від зіткнення той трахнув на підлогу, і бедному бику нічого не залишалося, як розтоптати й перетворити в кашу все, що стояло в ньому на полках.
Гостям на весіллі почувся був якийсь шум, але вони так захопилися смакуванням весільного частування, що чули хіба що своє чав-чав-чав.
Бєдний бик носився як скажений, намагаючись відскіпатися від бджіл, і влетів на ходу в комору по сусідству з їдальні. Звичайно, усе там полетіли нагору тормашками - глиняні горщики із солоними огірочками, банки з варенням, маринади, мішки із зерном, пучки сушених трав, болезаспокійлива настойка опію, кошика з яйцями, гарбуз, томати, бідони з молоком, маслоробки.
Ближче всіх до стіни в комору сиділа мати нареченого, матінка Клопшоу. Але вона була глуха як пень. Їй начебто почувся якийсь шерех, але не встигла вона зміркувати, що до чого, як Білий Носок уже вломився в їдальню прямо крізь стіну. Гості заволали, заверещали й кинулися від нього врозсип. Матінка Клопшоу оком не встигла моргнути, як опинилася у своєму кріслі на столі - це бик піддяг її рогами й запулил на стіл.
У їдальні були вибудувані в ряд з півдюжини столів, і вийшов один довгий стіл, щоб умістилися всі запрошені на весілля. Білий Носок розкидав всі столи, вони видерлися в нього один на інший, і на самому верху сиділа бідна матінка Клопшоу, відбиваючись від бджіл і розмахуючи руками, як млин крильми у вітряну погоду. В одній руці - капелюшок з набивного ситцю, в іншій - куряча ніжка.
Биті тарілки, смажена картопля, тушкована капуста, свинячі відбивні, біфштекси, суп, боби, печені яблука, пудинги, пиріжки, навіть шматки весільного пирога - усе змішалося, збилося, поплуталося, немов хто пропустив все це через м'ясорубку, а потім ще приперчив бджолами. Білий Носок кидався й брикався, усе летіло з-під його копит - столи, стільці, посуд, їжа - і через вхідні двері, відрахувавши сім сходів, прямо на вулицю. А слідом за столами й прочим сам він, тушу в полтораста фунтів, перекувирнувшись через голову, бухнувся на цей вінегрет зі стільців з оселедцем,
Бєдний мірошник Берні вився навколо, бив бика по спині й волав:
-Тпру, худобина! Тпру, мій хлопчик!
Він схопився за ручку кошика й хотів зірвати її в бика з голови, але не встиг. Білий Носок підскочив, так так піддав задніми ногами, що мірошник Берні полетів нагору тормашками й із прямехонько на спину бику. Зате кошик був у нього в руках!
Як тільки Білий Носок побачив біле світло, воно стряхнув з морди бджіл і понісся по провулку з такою швидкістю, що в мірошника Бернса, що сидів на ньому верхи, волосся із чола сповзли назад на цілих два дюйми. Він упився ногами в мотузкові стремена, а вільною рукою схопився за сідло, надавши бику бігти куди ока дивляться. Але Білий Носок не знав точно, куди краще бігти, він мукав, тупцював на місці, кидався сюди, кликав коней, прив'язаних до дротової огорожі. Коня у відповідь скинули голову й заіржали, а потім вирвалися на волю й теж побігли. За ними, щоправда, більша їхня частина залишилася вірна Білому Носку, а заодно й мірошникові Бернсу. Мірошник відбивався від них кошиком і так швидко вертів нею в повітрі, що здавалося, у руці в нього не одна, а щонайменше   дюжина точно таких кошиків.
Представляєте, яку пил підняли Білий Носок і коня! Дійсну курну буру! Так що все, що міг бачити вхмиляючийся й задоволений Сат Добродейл, що стояв осторонь  і почухував у потилиці, був пил, пил і пил так іскри, що вилітали з-під копит коней. Усі, хто був на двох і на чотирьох ногах, включаючи курчат і поросят, кинулися бігти. Деякі втекли так далеко, що втратилися навіки.
А з у будинку мірошника, рятуючись від бджіл, вистрибували з вікон, викочувалися із дверей, лізли через коминкові труби, кидалися в льох. Хто встиг раніше втекти, качалися по полю, лізли на дерева, занурювали з головою в ріку. Наречений Клопшоу із криками "Чуму єгипетська!" забрався під стіг сіна.
Сат муркотав від задоволення, як кіт від вершків. Побачивши наречену Сесили, дочку мірошника, що, відмахуючись від бджіл, скотилася в холодну річку з молочним горщиком на голові, він не поспішаючи наблизився до неї й заговорив вкрадливо:
- Ну, як, крихітка Сесили, проводите свій медяної місяць? Я бачу, меду вам вистачає навіть тут, у воді. Солодке життя, а?
-Жаткнишь ти, шкотина! - прошамкала вона з-під молочного горщика, занурюючи поглубже, щоб потопити всіх бджіл, що обліпили неї. - ПРО! Я вшя горю!..
-А ви посиптеся содою, полегшає . - І він повернувся, щоб піти. - Не заважає й мені поохотиться за медком.
Сесили підняла над головою молочний горщик:
- Можете позичити в мене фунт миш'яку, щоб посипати ваш медок!
- Так я отут при чому? - образився Сат. - Це все ваш бик-баламут.
Але отут усмішка раптом зникла з його особи, тому що наприкінці  провулка з'явилася сам мірошник Берні, усе ще з кошиком у руках, щоб відмахуватися від бджіл, але бджоли, видно, уже видихнули, утомилися, притомилися. Слідом за мірошником Бернсом на деякій відстані від нього в клубах пилу з'явився й Білий Носок. Він так розпухнув від бджолиних укусів, що здумай мірошник Берні його зараз продавати, він міг би запросити за нього не як за один бика, а як за ціла череда. Та й сам мірошник Берні теж розпухнув, немов те був не один Берні, а два. Але й два Бернс могли бігати все-таки досить швидко. Правда, Сат Добродейл міг бігати ще швидше! Що він і зробив. Улепетнул через дикі безлюдні рівнини й гори на північний захід, у Канаду. Добіг він  чи туди ні, нікому не відомо, тільки більше його в цих місцях не зустрічали. Пройшов слух, начебто він покаявся в случившемся й готовий був битися головою об скелі, тільки побоявся нанести їм фатальною удар.
Що до Білого Носка, то він з тих пор так і не присмирнів, і ніхто вже не смів їздити на ньому верхи. Коли мірошник Берні набрався хоробрості, він все-таки  підійшов до нього, зняв з його сідло й пустив пастися на траву в компанії дюжини огрядних чорно-білих корів.
Наречений Клопшоу, говорять, залишався під стогом сіна ще целую тиждень, а наречена Сесили, напевно, місяць, якщо не більше, ніяк не могла стягти в себе з голови молочний горщик. Втім, усе завершилося благополучно, навіть для матінки Клоп-шоу. На той час, як вона зуміла спуститися на землю з вершини гори зі столів і стільців, бджоли встигли так прочистити їй вуха, що вона стала чути навіть власні думки, якщо тільки вони не занадто дзенькали у вухах.
Ну а поросята, коли злякалися скаженого бика й кинулися бігти, добігли до самої Мексики й залишилися жити на мексиканському узбережжі. Іспанське судно підхопило відтіля на борт одного кабана й трохи свинок і доставило їх у теперішню Каліфорнію.

Завітайте до нас:

Батьківські
поради

Народний календар у грудні
4 грудня — Введення в храм Пресвятої Богородиці. Святкують його на спомин про чудесне Введення Богородиці в Єрусалимський храм — її посвячення Богові. 5 грудня — Прокопа. У давнину в цей день ставили на шляхах віхи, щоб подорожні не збилися з путі. 7 грудня — Катерини....
День Ангела. Грудневі імена
1 грудня — Зіновія, Роман, Лідія, Платон; 2 — Марта, Іларіон, Лариса, Йосип, Роман; 3 — Любов; 4 — Григорій, Лідія, Анатолій, Кирило, Анна; 5 — Валеріан, Марія, Максим, Прокіп, Архип, Михайло; 6 — Митрофан, Олександр, Григорій, Катерина, Оле...