Безхвостий вовк

Один чоловік багато років складав гроші на коня. А як була вже немаленька купка, то пішов на базар і в якогось цигана купив собі кобилу.
 У неділю взяв собі чоловік сопільчину, сів на кобильчину, їде на пасовисько, грає і приспівує.
Ой, займу я сиву клячу
 На підгірку пасти.
 А вовки ся закрадають,
 Хочуть її вкрасти.

 Приїхав чоловік на кобильчині під ліс, спутав її і пустив на пашу. Сам став собі під дуба і на сопілці грає.
 Аж тут з темного лісу виходить сірий вовк та й каже:
 – Чоловіче, чоловіче, я дуже голодний і хочу тебе з’їсти.
 А чоловік йому відповідає.
 – Та як ти будеш мене їсти, коли я ще зі світом білим не прощався, ні не вмивався?
 Вовк відповідає:
 – Ну то добре. Попрощайся зі світом, вмийся, а вже тоді я тебе з’їм.
  Став чоловік під дубом і думає, як біди спекатися. Як добре подумав, пішов до потоку вмиватися. Вмився і виламав собі доброго бука. Підходить до вовка та й каже:
 – Я вже вмився, але не маю в що повтиратися.
 Вовк повернувся до нього задом і каже:
 – На, втирайся в мій хвіст, але швидко, бо я дуже голодний.
  Чоловік втирається у хвіст, а тим часом намотує його на руку. Як намотав, тоді вовка буком по голові та по хребті. Вовк тікати, а той тримає і б’є. Як сірий шарпнувся, то хвіст лиш тріснув і залишився в господаревих руках.
 Прибіг вовк до лісу і наробив там страшного крику. Всі вовки збіглися на його вереск. Як вчули, що сталося, то на своїй нараді вирішили розірвати чоловіка. Йдуть всі туди. А господар настрашився і виліз на дуба.
 Збіглися вовки під дуба і радяться, як їм того чоловіка дістати. Безхвостий каже:
 – Я стаю на самий низ, а ви всі один на другого і верхній стягне його на землю.
 Роблять вовки таку живу вежу. Ще бракує одного вовка й вже чоловіка з’їдять. А чоловік бачить, що біда, і каже:
 – Я бачу, що вже мені виходу немає, але коли б ще раз того куцого оцим патиком потягнув. Подайте його сюди!
 А безхвостий подумав, що йдуть люди, і втік. Всі вовки попадали на купу, потовкалися і зі страху повтікали до лісу.
 Чоловік швиденько зліз із дуба, сів на свою кобильчину, їде додому і співає:
Гей, дав же я своїй клячі
 Стебло сіна і стебло соломи.
 Тепер гоню свою клячу
 Додому поволі.

 Пригнав та й жінці розповідає про свою пригоду. Жінка аж заплакала, як уявила, що вже нині могло чоловіка не бути. І каже:
  – Більше я тебе, чоловіче, не пущу ту кобильчину пасти. Ти її ліпше продай, бо без неї обійдемось, а без тебе я нічого не вартую.
 Лишився чоловік з жінкою, але вже без кобильчини. Був я в тому селі і бачив, що понині обоє господарюють.

Завітайте до нас:

Батьківські
поради

Грайся, навчайся та вчися дружити!
Унікальний продукт на українському ринку парні актівіті «Я+Ти». Що це таке? Це два блокноти створені спеціально для дитини та її друга. Усередині на дітей чекатимуть цікаві та незвичайні завдання на логіку, лічбу, читання, нестандартне мислення. Чому незвичайні? Бо не всі малюк зм...
Книжкові скарби
Для чого потрібні скарбнички? Правильно, щоб зберігати найцінніше. А для турботливих батьків немає нічого ціннішого, аніж посмішка їхніх дітей. Ховати посмішки до скарбничок – задум, прямо скажемо, не дуже, інша справа – ховати те, що ці посмішки викликає! «Скарбничка віршів&r...