Байбак-мандрівник

3
Чого це в долині
Простягнена стрічка?
І зовсім не стрічка це, друзі,
А річка.

Хлюпоче й біжить
Все вперед та вперед.
Над нею в долині
Шумить очерет.

Маленька це річка
І сили не має.
Та всіх, кого стріне,
Вона напуває.

І землю навколишню
Поїть суху,
І верби, й траву
На своєму шляху.

Пливе по тій річці
Байбак-мандрівник,
Хоч плавати досі
Нітрохи не звик.

Сидить на стеблині він,
На комишині,
І пирхає, й їде,
Немов на машині.

Ще й лапками воду
Помалу гребе,
А сам потихесеньку
Хвалить себе:

— Казали, що вдачу
Я маю ледачу,
А от у мандрівці,
Що схочу — побачу.

Неси ж мене, хвиле,
Далеко неси
У темну діброву,
В зелені ліси!

Аж навіть дві тіточки
Перепелички
Почули цю пісню,
Прибігли до річки.

— Піть, піть, ви скажіть нам:
Це правда чи казка?
Байбак — і мандрує!
Дивіться, будь ласка!

Тут качка з'явилась
Зеленобока.
Шубовснула в воду,
Примружила око

І крикнула раптом:    
— Ну як вам не сором!

Чого ви дурниці

Співаєте хором?

Байбак ваш мандрує
Собі лиш на горе.
Несе його хвиля
Простісінько в море.

Як хочеш, байбаче,
Побачить ліси,
Проси не струмочок,
Мене попроси.

Байбак здивувався,
Впустив комишину
І злякано крикнув:
— Рятуйте, бо гину!

Та качка
Його підхопила з води.
— З такими плавцями
Доскочиш  біди!

Без мене, я бачу,
Ти б зовсім пропав. —
І зразу ж помчала,
Немов пароплав.