- Головна>
- Казки>
- Літературна казка>
- Пригара Марія>
- Байбак-мандрівник

Байбак-мандрівник

— Ти знаєш що, — сказав байбак
Дружкові-ховрашкові. —
Чого нам треба жити так —
В степах, а не в діброві?
Десь, кажуть, є ліси й гаї,
Приносять прохолоду,
А я і родичі мої
Не бачили їх зроду.
Ми звикли кублитись в норі,
З травинок роси пити,
На лапах сівши на горі,
На цілий степ свистіти.
Всі кажуть: «Ой, ці байбаки!
Порода в них ледача».
А я от зовсім не такий
У мене інша вдача.
Хоча в байбачіи ріс сім'ї,
Та маю в серці мрію,
Що, може, ці ліси й гаї
Побачити зумію.
Які там трави та квітки,
Якої масті звірі,
Які виспівують пташки,
Зелені, а чи сірі?
Я в торбу взяв харчів для нас
І ще роси в баклажку.
Коли в дорогу є запас,
Іти не буде важко.
Десь тут струмочок є один
Ходім його шукати!
Змайструєм пліт з очерет
Поїдем мандрувати.
— Ну, добре, — писнув ховрашок,
Хоч, звісно, зараз спека,
Ходім шукати твій струмок,
Коли це недалеко.
Батьківські
поради