Бай Шан та черепаха

У хижці на березі моря жив молодий рибалка на ім’я Бай Шан. Якось юнак упіймав маленьке черепашеня, але пожалів його і відпустив назад у море. Раптом біля човна Бай Шана з’явилася небаченої краси дівчина й сказала:

— Я дочка морського царя й хочу нагородити тебе за добре серце.

Царівна наділа рибалці на шию намисто з перлин, і вони враз опинилися на морському дні перед брамою підводного палацу. Вхід до нього охороняли дивовижні дракони. А сам палац, увесь із коралів і перлів, сяяв.

У затишку та розкошах прожив Бай Шан разом із красунею-царівною чотири роки. І все було б добре, якби юнак не сумував за своєю домівкою.

— Що ж, повертайся на землю, — сказала царівна, — інакше ти помреш від туги. Але візьми моє намисто з перлин, і якщо захочеш, то воно допоможе тобі повернутися до мене. Тільки дивись, не порви його, інакше ми не зможемо побачитися.

Бай Шан начепив намисто й тієї ж миті опинився на рідному березі. Там лагідно світило сонце, зеленіли пагорби, квітували вишні. Та й пісок біля моря, з якого в дитинстві Бай Шан будував вежі, був таким золотим, як колись... Юнак аж заплакав від радості.

Рибалка квапливо піднявся вгору знайомою стежкою. Але його хижка зникла! Не було й дерева, у тіні якого вона стояла.

Раптом рибалка побачив сивого діда й підійшов до нього.

— Ви не знаєте, що сталося з хижкою Бай Шана? — запитав хлопець.

— Бай Шан? — перепитав старенький. — Мій прадід розповідав мені про юнака з таким іменем. Він потонув у морі 400 років тому. Не знайшлося навіть друзки від його човна. Море поглинуло все, а його мати померла від горя.

Не маючи ні рідних, ні домівки, Бай Шан був чужим у селищі. Всім було байдуже до незнайомого самотнього хлопця. Ніщо більше не тримало рибалку на землі. Перед тим, як повернутися в море до царівни, він вирішив відвідати могилу матері на кладовищі, що якраз тулилося до моря. Могильний камінь з рідним ім’ям так заріс мохом, що Бай Шан ледве відшукав його серед трави. У відчаї хлопець шарпонув сорочку на грудях і ненароком зачепив намисто! Немов сльози, посипалися перлини в траву. Спина Бай Шана вмить зігнулася, руки затремтіли, а волосся вкрила сивина...

Бай Шан був у відчаї. Що ж робити? Аж раптом до нього підповзла черепаха — та сама, яку ще черепашеням він колись уполював, пожалів і відпустив у море. Вона мовчки позбирала перлини в траві, а тоді дуже спритно нанизала їх на трав’яну стеблину і поклала перед Бай Шаном, який старів-танув на очах, а так не хотів помирати.

Розчулений Бай Шан узяв намисто і заплакав. І сталося диво: щойно сльози окропили намисто, тієї ж миті Бай Шан, напрочуд молодий і здоровий, опинився серед моря в човні. Він плив до своєї царівни — його найзаповітніше тепер бажання збувалося! Черепахи-рятівниці поруч не було, тож Бай Шан вигукнув просто в небо:

— Спасибі тобі, о черепахо! Ти так вчасно нагодилася!

Ось так добро, яке колись зробила людина, обертається для неї самої добром.

Завітайте до нас:

Батьківські
поради

Планшет - золотий ключик до світу казок
У кожного дитинство асоціюється з чимось прекрасним, добрим та світлим. Яскраві іграшки, барвистий одяг та старі-добрі казки - саме те, що треба. Нічого не замінить малюкам мамину казочку на ніч, теплі обійми та ніжні цьомчики. Але сучасні діти зовсім не схожі на нас, дорослих. Вони прагнуть само...
Новинки до книжкового Арсеналу
«Книжковий Арсенал» – це найдовгоочікуваніша подія читацької весни! І видавництво «Ранок» підійшло до неї з усією властивою їм відповідальністю, креативом та вмінням передчувати найтрендовіші та найжаданніші віяння в книжковому світі. Ми зібрали свіженькі хіти, щ...