- Головна>
- Казки>
- Казки народів світу>
- Російські казки>
- Біла качечка
Біла качечка
Лягли два братики та й поснули. А недолужко, якого, щоб не застудити, мати наказала їм у пазусі носити, - то він не спить, усе чує та бачить.
Серед ночі підійшла відьма до дверей і питає:
- Діточки! Ви спите чи не спите? А недолужко їй:
- Ми спимо - не спимо, думу думаємо,
що хочуть усіх нас порізати;
вогні розпалено калинові,
казани підвішено киплячі,
ножі гострять сталеві!
- Не сплять! Пішла відьма, походила-походила, знов під двері:
- Діточки! Ви спите чи не спите? Недолужко їй знову:
- Ми спимо - не спимо, думу думаємо,
що хочуть усіх нас порізати;
вогні розпалено калинові,
казани підвішено киплячі,
ножі гострять сталеві!
<Чому ж то все один голос чути?> - думає відьма. Прочинила тихцем двері, бачить: обидва брати сплять міцним сном. Провела вона над ними мертвою рукою - вони й переставились (вмерли). Вдосвіта біла качечка кличе діток: дітки не йдуть. Вчуло біду її материнське серце, стріпнулась вона й полетіла на княжий двір.
А там білі, як хустиночка, холодні, як крижиночка, лежали один побіля одного її синочки. Метнулась вона до них, крильця розпростерла, діточок обхопила і людським голосом заквилила:
Кря, кря, мої рідні синочки!
Кря, кря, мої голубочки!
Я нуждою вас виходжувала,
Я сльозою вас випоювала,
Темні ночі не досипала,
Солодкого кусеня не доїдала!
Батьківські
поради