Бідний тесля

В одному селі жив бідний тесля. У нього була дружина — чесна та працьовита жінка. Працювали вони все своє життя, проте не мали жодних статків. Одного дня каже теслі дружина:
— Іди, бідолашний, шукати щастя в далеких землях. Може, хоч там вдасться тобі заробити, щоб ми більше не жили в злиднях.
Погодився тесля, бо набридло вже бідувати. Спекла дружина йому корж із залишків борошна та побажала швидше повертатися. З одним цим коржем пішов тесля світ за очі.
Йшов він собі, а сонце вже сідало. Схотілося теслі попоїсти. Бачить, росте на узбіччі кремезне дерево. Присів чоловік під тим деревом, дістав корж, розломив його на чотири шмати та й став обмірковувати вголос:
— Один з'їсти, два? Або три? А може, всі чотири?
Сидить собі й не може вирішити, скільки йому з'їсти шматів того коржа. А на дереві, під яким облаштувався тесля, жили чотири чорти. Почули вони слова теслі та злякались, бо подумали, що з'їсти він їх хоче. Зістрибнули з дерева та й благають:
— Не їж, чоловіче, зачекай!

Тесля дуже здивувався та й відповідає:
—  Чого б це мені не їсти? Я дуже довго йшов, тож зголоднів. З'їм та й годі!
Чорти вже геть перелякалися, попадали на коліна та й почали вити:
— Благаємо, не їж! Дамо тобі чарівний казанок, що сам наварить їжі, якої забажаєш. Тесля подумав і каже:
— Гаразд, несіть швидше свого казанка!
Зраділи чорти, що їх не з'їдять, тож швидесенько притягли невеличкий казанок.
— Ти, добрий чоловіче, лишень побажай, а казанок сам усіляких наїдків тобі наварить.
Віддали чорти казанок та й зникли. Звісно, тесля подумав, що чорти його обдурили, проте вирішив спробувати. Може, казанок і справді чарівний. Заплющив він очі й почав мріяти про те, що б він зараз хотів скуштувати. Мріяв він собі, мріяв, аж дивиться, а в казанку найсмачніші наїдки з'явилися. Тесля зрадів та почав їсти. А як наївся, то вирішив до дружини повертатися, бо з таким казанком вони б більше не злидарювали. Але вже стало зовсім темно. Тесля злякався, що в темряві заблукає, тому вирішив знайти місце, де б заночувати. Бачить, зовсім поруч стоїть халупа. Підійшов він до неї та гукає:
— Чи є хто?
Бачить, у хвіртку визирає стара жінка. Тесля їй каже:
— Бабусю, пустіть мене до себе переночувати. У мене є чарівний казанок, який зварить все, що побажаєте.
Стара зраділа та охоче запросила мандрівника до хати. Тесля зайшов, поставив казанок на стіл і розповів бабці про те, як той діє. Стара заплющила очі та забажала скуштувати печені, а коли розплющила, страва вже була готова. Поїли вони тієї печені, і тесля заснув, бо дуже втомився. Спить собі тесля, а стара все ніяк заснути не може — надто вже їй казанок сподобався. От вона й вигадала: забрала собі чарівний казанок, а теслі поклала звичайний.
Зійшло лишень сонце, як тесля подякував старій та рушив додому. На подвір'ї на нього вже чекала дружина. Побачив її тесля та радісно промовив:
— Дивись, жінко, який казанок мені подарували! Тепер будемо їсти все, що душа забажає! Зараз тобі покажу.
Довго сидів тесля над казанком та про смачні наїдки мріяв, а їжа все не з'являлась. Дивилась, дивилась на це жінка теслі, а тоді й каже:
— Горе мені, горе! Навіщо ж я тебе у далеку путь посилала?! Не було грошей, а тепер ще й розуму не стало.
Подумав тоді тесля, що чорти його обдурили. Наказав жінці продати казанок, а на гроші від продажу купити борошна, щоб було з чого корж зробити.
Взяв він той корж та пішов чортів шукати.
Цілий день ішов тесля, аж побачив дерево, на якому жили чорти. Сів під ним, розломив корж на чотири шмати та промовив:
— Один з'їсти, два? Або три? А може, всі чотири?
Почули це чорти та страшенно перелякалися, бо подумали, що чоловік знову прийшов, щоб їх з'їсти. Зістрибнули з дерева й почали благати:
—  Не їж, чоловіче, зачекай! Ми тобі гуску дамо, яка золотими яйцями несеться.
— Більше ви мене не обдурите! — каже тесля. — З'їм та й годі! Чорти ще більше злякались, попадали на коліна та схлипують.
Зглянувся тесля на сердешних та й каже:
— Гаразд, давайте сюди вашу гуску.
Принесли чорти гуску, а та золотими яйцями несеться. Зрадів тесля, взяв гуску й пішов знову до халупи, де стара жила, щоб у неї переночувати. Баба побачила теслю й подумала, що він за казанком повернувся, тож хотіла вже тікати, а тесля мовить:
— Бабусю, пустіть мене до себе переночувати. У мене є чарівна гуска, яка золотими яйцями несеться. Я вам золота дам.
Зайшов тесля до халупи, а стара тільки золото побачила, як вирішила гуску вкрасти. Щойно тесля заснув, підступна баба чарівну гуску сховала, а замість неї принесла звичайну.
Наступного ранку прокинувся тесля, подякував старій за гостинність, віддав усе золото, що в нього накопичилось, та пішов додому, де на нього вже чекала дружина. Показує тесля жінці гуску та каже:
— Дивись, яку гуску я приніс. Того разу чорти мене обдурили, але тепер заживемо з тобою по-людськи, бо гуска золоті яйця несе.
Стала тоді жінка.на теслю лаятися, бо всі яйця, що їх знесла гуска, були звичайнісінькими:
— Що ж ти приніс, бовдуре?! Хіба може якась задрипана гуска золотими яйцями нестися?
Слухав тесля жінку, слухав, а тоді вхопив гуску й пішов знову чортів шукати, щоб покарати їх за те, що його вдруге ошукали.
Надвечір прийшов тесля до чортячого дерева та почав голосно лаятися:
— Злізайте, чортяки брехливі! Вдруге мене надурили! Зараз я вам задам перцю, щоб знали, як чесним людям брехати!
Злякались чорти, висунули з гілля морди та відповідають:
— Нічого ми тебе не дурили. Казанок дали чарівний, гуску, яка золоті яйця несе. Хіба ж це брехня?
Тоді тесля показує їм гуску й каже:
— Подивіться самі, що гуска ваша ніякими золотими яйцями не несеться.
Подивились чорти на гуску та й почали галасувати:
— То не наша гуска! Ми тобі не таку давали! Це тебе хтось інший обдурив!
Згадав тоді тесля про бабцю, в якої на ночівлю залишався. Порадились чорти й кажуть чоловікові:
— Дамо тобі горщик з бджолами, якщо це стара тебе надурила, вони з горщика повилітають і почнуть її жалити.
Погодився тесля, взяв горщик та пішов до старої. Хитра баба дуже зраділа, коли почула, що до неї стукають. Вона подумала, що це знову тесля їй щось приніс. Відчинила двері, а бджоли з горщика повилітали й давай її кусати. Бігає стара по хаті та кричить, а бджоли за нею літають і жалять.
— Рятуйте! Я все віддам! — благає стара злодійка. Зглянувся тесля, підставив горщик, щоб туди бджоли повернулися. Потім забрав свій казанок, чарівну гуску й рушив додому.
З того часу тесля та його дружина жили щасливо. Казанок варив смачні наїдки, гуска неслася золотими яйцями, а бджоли давали смачний та цілющий мед.

Завітайте до нас:

Батьківські
поради

Планшет - золотий ключик до світу казок
У кожного дитинство асоціюється з чимось прекрасним, добрим та світлим. Яскраві іграшки, барвистий одяг та старі-добрі казки - саме те, що треба. Нічого не замінить малюкам мамину казочку на ніч, теплі обійми та ніжні цьомчики. Але сучасні діти зовсім не схожі на нас, дорослих. Вони прагнуть само...
Новинки до книжкового Арсеналу
«Книжковий Арсенал» – це найдовгоочікуваніша подія читацької весни! І видавництво «Ранок» підійшло до неї з усією властивою їм відповідальністю, креативом та вмінням передчувати найтрендовіші та найжаданніші віяння в книжковому світі. Ми зібрали свіженькі хіти, щ...