Ась і Арина

Вже минуло більше 70 років, як в школі працювали два технічних працівника, котрих учні прозивали: дідусь Ась і няня Арина. Особливо тепло і з глибокою вдячністю згадують їх випускники середини 30-х років XX століття, коли жителі Ігрені страждали від голоду.

Ці чуйні добросердечні люди за велінням свого християнського сумління, як могли, намагалися рятувати учнів від голоду. Вони приносили дітям з дому печені овочі (буряк, картоплю). В школі варили дітям гарбузову кашу, про яку до сих пір згадують з задоволенням учні тих років.

Звичайно вони не мали для дітей ні м’яса, ні жирів, а все ж допомогли дітям пережити важкий період. Старенькій дідусь Ась — росіянин. Коли до нього хто звертався, то відгукався так:

— Ась.

Даль В.І. тлумачить цей вираз так: «Я тут. Чего изволите?» Цей вираз став для нього прізвиськом, на яке він охоче відгукувався завжди. А техробітницю діти звали ніжно нянею, а потім дали ім’я Арина, як називалась няня Пушкіна.

Взаємодопомога в біді — це риса наших земляків-ігренців. Дідусь Ась і няня Арина живуть в пам’яті ігренців, як люди високого милосердного подвигу.

Завітайте до нас:

Батьківські
поради

Грайся, навчайся та вчися дружити!
Унікальний продукт на українському ринку парні актівіті «Я+Ти». Що це таке? Це два блокноти створені спеціально для дитини та її друга. Усередині на дітей чекатимуть цікаві та незвичайні завдання на логіку, лічбу, читання, нестандартне мислення. Чому незвичайні? Бо не всі малюк зм...
Книжкові скарби
Для чого потрібні скарбнички? Правильно, щоб зберігати найцінніше. А для турботливих батьків немає нічого ціннішого, аніж посмішка їхніх дітей. Ховати посмішки до скарбничок – задум, прямо скажемо, не дуже, інша справа – ховати те, що ці посмішки викликає! «Скарбничка віршів&r...