Вогонь, Вода і Честь

Зустрілися якось на дорозі Вогонь і Вода.
 
Вогонь не любить сидіти на місці. Навіть коли його запирають у грубці або печі, він тільки й дивиться, щоб вирватись.
 
Вода теж на місці ніколи не всидить, завжди кудись біжить.
 
Отож і вибігли вони кожне на прогулянку.
 
Тільки встигли здибатись і поздоровкатись, аж тут їм Честь назустріч.
 
Здивувались Вогонь і Вода: адже досі вони ніколи не зустрічались на одному шляху.
 
Честь — не з тих легковажних синьйор, що буде переходити з одного шляху на другий чи взагалі вештатися по дорозі.
 
Вони й гадки не мали, що сьогодні Честі довелося назавжди покинути одного знатного синьйора, що зробив безчесний вчинок.
 
Синьйоро Честь,— звернулися до неї Вогонь і Вода,— чи ви не зробите нам честі й не прогуляєтеся з нами?
 
Щиро дякую за запросини,— відповіла Честь,— я певна, що це буде приємна прогулянка. Тільки якщо вже йти з вами, то чи не скажете, що ви за одні?
 
Не турбуйтеся, синьйоро Честь,— зажебоніла Вода,— вам не сором буде йти поруч зі мною. Я гамую спрагу, мию, перу, зрошую поля, кручу колеса млинів.
 
І Вода казала щиру правду.
 
Вона тільки те приховала від Честі, що інколи її жебоніння переходить у страшенне ревисько, тоді вона прориває греблі, затоплює села і навіть міста, розтрощує на друзки найбільші кораблі. Але кому захочеться розповідати про себе таке, та ще й при першому знайомстві?
 
Ну а я,— промовив Вогонь,— освітлюю та грію оселі, варю їсти і допомагаю ковалям кувати залізо.
 
Вогонь не хотів, звичайно, здаватися менше добродійним, ніж Вода. Тому він теж дечого про себе не сказав.
 
Змовчав, наприклад, про те, що може спалити хату, а коли вітер, то й село чи місто; що він, граючись, може розчахнути дуба-велетня, який ще зеленів би триста років.
 
Честь, бувши аж надто вибагливою, проте завжди недовірливою, була в захваті від тих супутників.
 
Згода! Ходімо тоді втрьох, друзі, прогуляємося! — щиро вигукнула вона.
 
Стривайте,— сказав раптом Вогонь.— А коли хтось із нас зайде не в той бік чи відстане? Як нам тоді знаходити одне одного? Треба домовитись, кого за якими прикметами можна знайти. Мене, наприклад, треба шукати по димові — адже, як відомо, не буває диму без вогню.
 
Не шукайте мене там,— сказала Вода,— де пожовкли й зів’яли рослини, або де земля вся потріскалася від спеки. Я тільки там, де гнуться гіллясті верби, де росте вільха, очерет і висока зелена трава.
 
А в мене,— сказала Честь,— якихось особливих прикмет немає. Коли хочете зі мною приятелювати, завжди бережіть мене, щоб не згубити. Затямте собі, синьйори, мою головну прикмету: хто мене раз загубить, той більш ніколи не знайде.
 
З усіх трьох супутників тільки Честь не приховала нічого і сказала щиру правду.

Завітайте до нас:

Батьківські
поради

Народний календар у грудні
4 грудня — Введення в храм Пресвятої Богородиці. Святкують його на спомин про чудесне Введення Богородиці в Єрусалимський храм — її посвячення Богові. 5 грудня — Прокопа. У давнину в цей день ставили на шляхах віхи, щоб подорожні не збилися з путі. 7 грудня — Катерини....
День Ангела. Грудневі імена
1 грудня — Зіновія, Роман, Лідія, Платон; 2 — Марта, Іларіон, Лариса, Йосип, Роман; 3 — Любов; 4 — Григорій, Лідія, Анатолій, Кирило, Анна; 5 — Валеріан, Марія, Максим, Прокіп, Архип, Михайло; 6 — Митрофан, Олександр, Григорій, Катерина, Оле...