Водяник

В одному селі жив дуже блідий рибалка. Мав він жінку й шестеро дітей. Ніде було рибалці ловити рибу, тільки в панському озері. А за це він мусив щодня постачати панові стільки риби, скільки той забажає.
 
Трапилося раз, що в маєток мало з’їхатися багато гостей, отож пап наказав рибалці принести якнайбільше риби.
 
Закинув рибалка сіть в озеро, просидів цілісінький день і не спіймав жодної рибини.
 
Закинув сіть на другий день, теж не спіймав нічого. Сказав про це ланові, а той як гримне:
 
Мені що до цього! Не принесеш риби — вижену тебе геть з хати!
 
Пішов рибалка па озеро й па третій день, але теж на спіймав нічого.
 
Коли це приходить до нього хлопчик у червоній одежі. А це був Водяник. От він і каже рибалці:
 
Хочеш наловити риби? Віддай мені свого старшого сина, то ловитимеш скільки сам схочеш, і не тільки сьогодні, а завжди. Але спершу підпиши ось цю обіцянку кров’ю з вказівного пальця.
 
Врізав Водяник бідоласі пальця, і той підписав обіцянку, що віддасть йому свого старшого сина.
 
Зразу ж закинув сіть і спіймав безліч риби, та вся велика, одна в одну.
 
Прийшов рибалка додому смутппй, а жінка його й питає:
 
Чого ти, чоловіче, журишся? Ти ж спіймав стільки риби!
 
А він їй і каже, що повинен за -тиждень віддати за це сина Водяникові.
 
Коли минув тиждень, узяв рибалка сипа Янека і з гірким плачем иовів його па озеро. Звідки не взявся Водяник, ухопив Янека й пірнув з ним у воду.
 
А під водою був скляний палац. Там жив Водяник. Була в нього жінка, дочка і ще багато слуг.
 
Привів Водяник Янека в палац і наказав бавити свою дочку.
 
А коли,— каже,— будеш усе робити добре, то й до батьків іноді тебе відпускатиму.
 
Янекові подобалося в палаці, тільки було сумно йому дуже.
 
Водяник це помітив і мовить:
 
Коли хочеш — піди на один день до батьків, га гляди: як не повернешся — і ти, і батьки твої, і весь ваш рід — усі загинете: в воді потонете.
 
Зрадів Янек і нобіг додому та й почав хвалитися, як там, у Водяника, йому добре.
 
Після цього Водяник дозволив йому час від часу навідувати батьків.
 
Коли Водяникова донька підросла, вона призналася Янекові, що дуже хотіла б жити з ним на землі, між людьми. Отож раз, коли батька з матір’ю не було вдома, вона позбирала найдорожчі скарби й виринула вслід за Яиеком з води. Оглянулась - аж мати з великим військом женеться за нею. Тут Водяникова донька обернула Яцека на грака, а сама стала сорокою і злетіла з ним на високого дуба.
 
Мати наказала війську стріляти й гукає:
 
В грака стріляйте, а сороку минайте!
 
Злетіли обоє з дуба. Дівчина обернула Янека на лиса, а сама обернулася на зайця і почала від лиса тікати.
 
Зирк — аж мати женеться слідом за ними з військом і гукає:
 
— Лиса стріляйте, а зайця минайте!
 
Дівчина вдарила паличкою по землі, й розлився великий став. Сама вона обернулася на дику качку, а Янек — на качура.
 
Мати побачила це й гукає:
 
Качура стріляйте, а качку минайте!
 
Та що солдати стрельнуть, качур і качка пірнають у воду.
 
Бачить мати, що нічого з пимн не вдіє, і розлилася річкою від жалю. А військо повернулося назад.
 
Пішли Яиек з дівчиною до столиці.
 
Приходять, а король саме на війну збирається. Побачив Янека й забрав його з собою.
 
А дівчина мусила піти в найми.
 
Янек на війні бився хоробро, не раз і самого короля від смерті рятував. За це король пообіцяв віддати йому королівну, а з нею і все королівство. Дуже зрадів Янек.
 
Про Водяиикову доньку він і думати забув.
 
Та коли почали справляти весілля, прилетіли раптом голубка з яструбом і посідали на шафі в залі, де бенкетували гості
 
Голубка питає:
 
Пам’ятаєш, Янеку, як я своїх батьків покинула, а тебе з-під води вивела?
 
А яструб- відповідає:
 
Пам’ятаю.
 
Пам’ятаєш, як мон мати гналася за нами з військом? Я тебе обернула на грака, а сама обернулась на сороку.
 
Яструб знову відповідає:
 
Пам’ятаю.
 
Гості дуже здивувалися, а голубка питає далі:
 
Пам’ятаєш, як ти обернувся на качура, а я па качку, і моя мати розлилася з жалю річкою?
 
Пам’ятаю.
 
Пам'ятаєш, любий, як ти обіцяв, що ніколи мене не покинеш?
 
— Пам’ятаю.
 
Тут Янек пополотнів як смерть, і йому стало млосно. Король і гості стали питати, що з ним, а віп признався, що то голубка йому дорікає. Тут бенкет припинився, й голубка вилетіла з палацу. Янек побіг слідом за нею, а вона на подвір’ї перетворилася на Водяиикову доньку. Соромно стало Янекові, почав він її перепрошатп. Воли зараз побрались й зажили в добрій згоді.

Завітайте до нас:

Батьківські
поради

Народний календар у грудні
4 грудня — Введення в храм Пресвятої Богородиці. Святкують його на спомин про чудесне Введення Богородиці в Єрусалимський храм — її посвячення Богові. 5 грудня — Прокопа. У давнину в цей день ставили на шляхах віхи, щоб подорожні не збилися з путі. 7 грудня — Катерини....
День Ангела. Грудневі імена
1 грудня — Зіновія, Роман, Лідія, Платон; 2 — Марта, Іларіон, Лариса, Йосип, Роман; 3 — Любов; 4 — Григорій, Лідія, Анатолій, Кирило, Анна; 5 — Валеріан, Марія, Максим, Прокіп, Архип, Михайло; 6 — Митрофан, Олександр, Григорій, Катерина, Оле...