Веселий Монакіккіо

Жив колись у невеличкому італійському місті Грассано шляховик Маріо Коста.
 
День у день він працював під пекучим сонцем, прокладаючи бруківку через село Ірсіна.
 
А в неділю сідав на старенький велосипед і їхав високо в гори.
 
Та однієї неділі трапилося так, що ніч застала Маріо на вершечку гори.
 
Назад їхати було небезпечно, і він вирішив заночувати у невеличкому гроті над малою річечкою Беліозо.
 
Смачно повечерявши окрайцем пахучого домашнього хліба і запивши хліб свіженькою водою, він ліг і вмить заснув міцним здоровим сном.
 
Коли це десь над ранок його щось болісно смикнуло за чуба.
 
Маріо прокинувся й провів рукою по голові там, де заболіло.
 
Та враз його щось боляче вдарило малесеньким камінчиком у вухо, і хтось тонесенько захихотів:
 
Хи-хи-хи! Хи-хи-хи!
 
Маріо миттю глянув туди, звідки чувся сміх. Перед ним у досвітній імлі майнув невеличкий червоний ковпачок. І знов ніде нічого...
 
«Що за дивина?»—подумав собі Маріо і враз голосно чхнув.
 
На здоров’я! — зовсім близько писнув тонесенький голосок.
 
І тоді Mapio вже виразно побачив химерного чоловічка.
 
Майже все його обличчя ховалося під червоним як жар ковпачком, на ногах у нього були маленькі дерев’яні пантофлики.
 
Та це ж веселий Монакіккіо! — майнуло у Маріо в голові.— Виходить, недарма присягався старий Дженнаро, що на власні очі його бачив. А ми з хлопцями не вірили йому!
 
Тим часом верткий, мов дзига, хитрий, мов лисиця, і невтомний Монакіккіо то жбурляв піском у вічі Маріо, то хлюпав на нього водою з річечки.
 
Даремно намагався Маріо спіймати свого кривдника за дрібненьку ногу або руку.
 
Монакіккіо, як на пружинах, легесенько перескакував через голову Маріо, вистукуючи у нього над вухом дерев’яними пантофликами.
 
І раптом пригадалась Маріо порада старого Дженнаро, який казав тоді хлопчакам:
 
Монакіккіо можна зловити тільки одним способом — спритно, щоб він і не помітив, зірвати у нього з голови червоний ковпачок.
 
Схопиш його ковпачок у руки — і Монакіккіо тієї ж миті стане твоїм вірним помічником.
 
Та затямте: Монакіккіо майже весь час шастає під землею та в річках, тому він знає все про кожен скарб, і чи великий він, і де захований.
 
Тільки не віддавайте Монакіккіо його ковпачка доти, поки не покаже вам, де лежить скарб.
 
А як розчулитесь, повірите гномикові на слово й віддасте ковпачка,— він ще й посміється добре з вас, як із простаків.
 
Маріо тепер так і зробив, як радив колись Дженнаро. Коли Монакіккіо вже зовсім осмілівши, підскочив аж до самої поли його плаща, Маріо вмить сягнув туди рукою.
 
І не встиг лукавий гном ще й з місця зрушити, як його червоний ковпачок був у руках у Маріо.
 
І тоді гном із сльозами на очах заходився благати Маріо, щоб віддав йому ковпачка.
 
Лукаве створіння клялось і присягалося, що більше ніколи й нікого не кривдитиме. Але Маріо не потурав.
 
Нічого діяти — довелося Монакіккіо повести Маріо до лісу й показати, де заховано скарби: там у дуплі старого дуба розбійник Нінко Нанко заховав частину своїх багатств.
 
Забравши їх усі, Маріо віддав гномові його червоний ковпачок і поїхав додому.
 
Привіз він ті скарби, відпочив трохи з дороги, а тоді поїхав до великого міста Потенци.
 
Там накупив найкращих іграшок всім дітям свого рідного міста Грассано.
 
Старому Дженнаро подарував він дуже гарну люльку, а собі придбав новесенький велосипед.
 
Відтоді спливло багато років.
 
Старого Дженнаро давно вже немає на світі. Маріо Коста сам став дідом і вечорами, сидячи під хатою, розповідає хлопчакам про те, як він колись здибав у горах лукавого Монакіккіо.
 
Та хлопчаки, як і він у дитинстві, й вірять і не вірять йому.
 
І Маріо хтозна-як жалкує, що не зняв із ноги Монакіккіо хоч дерев’яного пантофлика.
 
Тоді навіть найнедовірливіші хлопці пересвідчились би, що він розповідає їм щиру правду.

Завітайте до нас:

Батьківські
поради

День Ангела. Січневі імена
1 січня — Людмила, Ілля, Тимофій, Устина, Григорій; 2 — Гнат, Таїсія, Данило; 3 — Петро, Прокіп, Юлій; 4 — Настасія, Федосія; 5 — Павло, Неоніла, Василь; 6 — Євгенія, Клавдія, Ярема; 7 — Ісус, Марія; 8 — Костянтин, Наталк...
Народний календар у січні
1 січня — Новоріччя. В якому настрої зустрінеш новий рік, так і добудеш його. Це — родинне свято. 2 січня — Гната. В цей день забороняється прясти. Жінки роблять печиво, а дівчата — «павуки», різдвяні прикраси з соломи. Гнат — оберіг дому. 4 січня &md...