Ледача дівчина

У одної жінки була дочка. Звали її Кася. Була вона гарна й здорова, але страшенно ледача. Років до двадцяти сиділа на печі и нічого робити не хотіла, тільки спала або їла. Ніколи вона не вмивалася, не розчісувалась, волосся в неї було завжди розпатлане, розкудлане, і тому всі її називали ледачою Кудлою. Мати мусила сама поратися по хазяйству, бо якби вона чекала Кудли, то горщики завжди були б у сажі та в бруді, хата не заметена, корова не доспа. Не раз мати гнала доньку до роботи й казала їй:
 
Ой, Кудло, вчися робити, бо тебе ж не король свататиме, а селянський спи. Накаже тобі хазяйнувати як слід і слухати не схоче, коли ти йому казатимеш, що в тебе ручки болять.
 
Але Кудла нічого не відповідала, переверталася па другий бік і спала собі далі.
 
Всі дівчата такого віку, як вона, давно вже повиходили заміж, а на Кудлу ніхто й глянути не хотів, бо кому потрібна така жінка, що й сорочки тобі не випере й їсти не зварить?
 
Тпмчасом Кудлі припав до серця однії молодий лісник, який жив недалечко від їхньої хати й частепько до них заходив,
 
Однієї ночі Кудла нишком устала, напнула на себе біле простирадло, точнісінько так, як ото малюють смерть, пішла до хатки, де жив лігшік. стала коло вікна й гукнула:
 
Ти спиш?
 
Ні.
 
Казали бог і свята Ганна, щоб тії одружився з Кудлою. Чуєш — щоб ти з нею одружився!
 
І зникла, мов її іі не було.
 
Лісник з переляку не міг заснути до ранку. Вдосвіта схопився й пішов до Кудлиної хатн.
 
Зазирнув у вікно — бачить: вона лежить на печі, вмита, зачесана, рум’яна й мовчить, тільки дивиться так, ніби хоче його з'їсти очима.
 
«Що не кажи, а вона таки пригожа!» — подумав собі лісник, але нічого не сказав і пішов далі.
 
Наступної ночі в таку саму пору під лісниковою хатою знову з’явилася біла жінка п гукнула:
 
Ти спиш?
 
Ні.
 
Казали бог і свята Ганна, щоб ти ожепився з Кудлою! Чуєш — щоб ти оженився, щоб ти оженився, бо як ні — зведу тебе зо світу.
 
Ліспик ще дужче злякався й подумав собі, що нічого не вдієш — доведеться оженитися з цією ледацюгою, яка цілий день лежить на печі.
 
Пішов надвечір до їхньої хати — бачить: Кудла так само лежить на нечі, але гарно вмита, зачесана.
 
Подумав лісник, що вона таки гарна із себе, але зайти не зважився, бо в хаті було повно гостей, і пішов далі.
 
А третьої ночі знов підійшла до вікна біла жінка й гукнула:
 
Ти спиш?
 
Ні.
 
Казали бог і свята Ганна, щоб ти оженився з Кудлою! Чуєш, щоб ти оженився, востаннє кажу, бо лихо тобі буде!
 
Лісник схопився з ліжка й вибіг з хати, та біля вікна вже нікого не було. А він так злякався, що з самого ранку побіг сватати Кудлу.
 
Мати охоче згодилася віддати доньку, тільки просила, щоб віп ніколи її не бик. Лісник обіцяв, і так вони й побралися.
 
Почали господарювати вдвох. Чоловік з самого рапку ішов у ліс і опівдні повертався снідати.
 
Коли він зайшов до хатн першого дня, жінка ще спала, а дві корови ревли в хліві, бо їм не було чого їсти. Лісник нагодував та подоїв корів
 
І пішов до свосї роботи, а коли поверпувся — не було пі сніданку па столі, ні ладу в хаті. Дивиться — а Кудла невмита, нечесана, залізла собі на піч і спить.
 
Спершу чоловік нічого не казав, хазяйнував сам як міг. Сам горщики мив, сам їсти варив, аж поки це йому надокучило. Тоді він попрохав, щоб йому дали роботу десь-інде, за п’ять миль од села, і взяв Кудлу з собою. Та вона й на новім місці нічого не робила, тільки лежала весь час па печі. Та чоловік уже щось надумав.
 
Була в нього стара мисливська торба, що висіла над ліжком. От якось він устав уранці та й каже торбі:
 
Ти ж гляди, звари мені сьогодні щось на сніданок, а потім прибери в хаті й зроби все, що треба. А як не зробиш — я повернуся з лісу, і тоді побачиш, що тобі буде.
 
А Кудла собі слухає й мовчить, тільки скоса поглядає, чи хутко торба злізе з кілочка й візьметься до роботи. Але торба як висіла, так і висить. Отож Кудла сміється й каже їй:
 
Ось почекай, буде тобі, як він повернеться з лісу!
 
Чоловік повернувся додому й бачить, що нічого не зроблено. То він і каже:
 
Ну, знатимеш ти зараз! От я зроблю тобі суд! Ану, Кудло, візьми торбу на спину, а я її добре відлупцюю, щоб знала, як мене слухати.
 
Кудла сміється й чекає, що з того буде. А чоловік приніс палицю та й ну лупцювати торбу на Кудлиній спині! Кудла в крик, а чоловік б’є та б’є. Відлупцював як слід — не Кудлу, а торбу.
 
Вранці він лагодиться знов іти до лісу й каже торбі:
 
Щоб ти наварила мені їсти та все в хаті поробила, бо як пі — лупцюватиму знову.
 
Ледве він вийшов з хати, Кудла скочила з печі й мерщій до роботи. Чоловік прийшов додому, побачив, що все прибрано, їсти наварено та й пита її:
 
Сьогодні, мабуть, не будемо вчити торбу розуму?
 
А Кудла йому:
 
Ой, сьогодні не треба!
 
Отак роби,— знов каже чоловік до торби,— то ніколи не будеш бита. Зрозуміла?
 
І так воно вже пішло. Кудла щодня вставала вранці, а коли чоловік приходив додому, все вже було зроблено. Про торбу забули, і господиню вже ніколи не звали ледачою Кудлою. Кася, Касєпька — інакше на неї й не казали.
 
По недовгім часі мати захотіла побачити, як живе її донька, і поїхала до неї в гості.
 
Дивом вона здивувалася, коли побачила добрий лад у тої в хаті та в хліві! Аж серце в неї зраділо, що з ледачої Кудли зробилася така добра господиня. От мати іі шітас:
 
Як же воно сталося, що в тебе, доню, так чисто і ти така працьовита? Адже вдома ти нічого робити не хотіла. Він тебе, мабуть, дуже бив, поки навчив працювати?
 
Та ні,— каже донька,— тільки раз ми побили торбу, але потім уже не треба було.
 
Мати зраділа, а Кася якось чудно глянула на неї раз і другий, потім засоромилась і каже:
 
Знаєте, матусю, йдіть на подвір’я та принесіть хоч кілька поліняк, бо в цій хаті задурно їсти не дають.

Завітайте до нас:

Батьківські
поради

Народний календар у листопаді
4 листопада — Казанський день, Святкування  ікони Казанської Божої Матері. 5 листопада — Якова. Якщо цього дня піде град або снігова крупа, то на Мотрону (22) почнеться справжня зима. 8 листопада — Дмитра, Змитра. Поминки предків, дідів день. 10 листопада — Пара...
День Ангела. Листопадові імена
1 листопада — Марта, Іван; 2 — Артем, Клавдія, Герасим; 3 — Юлія, Іван, Іларіон, Антоніна; 4 — Олександр, Анна, Федора, Костянтин; 5 — Яків, Ничипір, Серафима, Гнат; 6 — Опанас, Степанида; 7 — Параска, Маркіян; 8 — Опанас...