Українська Русский

Алдаркосе дев та лисиця

Був собі дуже давно один бідняк, звали його Алдар-косе. От і каже він своїй дружині:
 
— Піду я, жінко, пошукаю роботи.
 
Та й пішов аж ген-ген далеко від домівки. Коли це назустріч йому дев. Привітався Алдаркосе, а дев йому й каже:
 
— Щастя твоє, безбородий, що ти привітався до мене, бо інакше я тебе відразу розірвав би. А тепер вибирай: будемо боротися чи стріляти один в одного?
 
— Хай твій батько стріляє, дев-ага. Краще боротися!
 
— То й почнімо, коли так. Але, скажу я тобі, що ти недобре подумав.
 
— Дев-ага, то, може, поміряємося силою якось інакше? Навіщо нам боротися та вбивати один одного!
 
— Гаразд,— каже дев,— але як?
 
— А так, дев-ага: хай кожен із нас візьме жменю піску та й вичавить з нього олію. Хто зуміє це зробити— той і дужчий.
 
Пристав дев на таке. Тоді Алдаркосе зарив нишком у пісок куряче яйце й каже:
 
Починай, дев-ага, твоя черга. Узяв дев жменю піску, стиснув раз — нічого не вичавив, удруге —знов нічого. Утрете вже щосили давить, та тільки дарма. Засмутився дев і каже:
 
— Що ж, тепер твоя черга настала. Покажи свою силу.
 
Алдаркосе набрав жменю піску в одному місці — нічого не вичавив, ухопив другу жменю — знов нічого, а втретє гребонув пісок разом з яйцем та як стиснув— жовток і потік по пальцях.
 
Побачив це дев перелякався.
 
— Бачу я,— каже,— що ти, безбородий, дужий. Давай заприятелюємо.
 
—- Що ж,— ніби знехотя відповідає Алдаркосе,— давай.
 
Запрошує дев Алдаркосе додому, а той і каже:
 
— Гаразд, ходімо!
 
Та й ідуть —А лдаркосе перший, а дев за ним.
 
Привів його дев до своєї домівки, почастував, як гостя, а жінці розповів, який дужий цей Алдаркосе.
 
Настав час відпочивати. Постелили для Алдаркосе в кімнаті для гостей, той ліг, але прислухається, що дев говорить жінці. А той так перелякався, що вирішив будь-як спекатися гостя. Ото й каже жінці:
 
— Від цього безбородого тільки лиха можна чекати. Краще я, поки він спить, привалю його уламком скелі.
 
Почув Алдаркосе та й пересунувся в інший куток. А дев приніс уламок скелі, звалив його на постіль Алдаркосе та й хвалиться жінці:
 
— Тепер можна не боятися безбородого, бо його душа вже десь у пеклі.
 
Уранці виходить Алдаркосе та й каже девові:
 
— Друже, чим це ти накрив мене вночі? Дуже добре зробив, бо я, мабуть, замерз би від холоду.
 
Посідали вони снідати, Алдаркосе й каже:
 
— Тепер я, друже, піду додому, бо без мене вся худоба розбредеться.
 
Насипав дев хутенько величезний дзбан золота й поставив його перед Алдаркосе:
 
— Йди, друже, йди, дякую, що провідав нас. Алдаркосе побачив, що не зможе підняти дзбан, і
 
каже:
 
У нас, людей, вважається за сором, коли господар не донесе ноші гостя до його хати.
 
— Коли так,— одказує дев,— то я віднесу. Підхопив він дзбан під руку й підтюпцем поніс до хати Алдаркосе. Запросив той дева в хату, а сам вийшов надвір та й думає, як би мерщій спекатися такого гостя.
 
— Жінко,— звелів Алдаркосе,— я рубатиму дрова й запитаю тебе, чи ти приготувала вечерю, а ти відповідай: «Вже два місяці, як ти з дому пішов, а лишив нам усього двох девів. Ми їх давно з'їли. А ти прийшов і привів тільки одного. Та вже гаразд, забий його, і я щось швиденько приготую».
 
Дружина Алдаркосе так і вчинила. Як почув дев що розмову, відразу ж пригадав приказку: «Боягуз той, хто повільно втікає». І тільки п'ятами накивав.
 
А дев біг, біг, поки не стрілася йому лисиця.
 
— Ой, друже, куди це ти так поспішаєш? — запитала вона.
 
Дев і розповів їй усю пригоду.
 
— Гай-гай,— посміхнулася лисиця,— та це ж Алдаркосе. Він обдурив тебе, у нього нема ніякої сили.
 
Лисиця стала вмовляти дева повернутися назад, а той ніяк не йняв їй віри.
 
Тоді лисиці урвався терпець, і вона промовила:
 
— Якщо ти не віриш, то накинь мені на шию зашморг і веди до Алдаркосе. Якщо я збрехала, то розірвеш мене і з'їси.
 
Погодився ден, накинув лисиці на шию мотузок, та й ідуть.
 
Алдаркосе ж, як побачив їх, то, піднявши батога, зарепетував щосили:
 
— Ага, це ти, лисице триклятуща! Твій батько заборгував мені трьох девів. Скільки років минуло, як він помер, а ти оце тільки надумала віддати борг та й ведеш одного-однісінького! Іди лишень сюди, я тобі кістки потрощу!
 
Дев, почувши погрози Алдаркосе, налякався ще дужче й подумав: «То ця підступна лисиця веде мене до безбородого, щоб віддати борг». Та ну тікати і лисицю потягнув волоком.

Завітайте до нас:

Батьківські
поради

Народний календар у грудні
4 грудня — Введення в храм Пресвятої Богородиці. Святкують його на спомин про чудесне Введення Богородиці в Єрусалимський храм — її посвячення Богові. 5 грудня — Прокопа. У давнину в цей день ставили на шляхах віхи, щоб подорожні не збилися з путі. 7 грудня — Катерини....
День Ангела. Грудневі імена
1 грудня — Зіновія, Роман, Лідія, Платон; 2 — Марта, Іларіон, Лариса, Йосип, Роман; 3 — Любов; 4 — Григорій, Лідія, Анатолій, Кирило, Анна; 5 — Валеріан, Марія, Максим, Прокіп, Архип, Михайло; 6 — Митрофан, Олександр, Григорій, Катерина, Оле...