12 місяців (Казка про дванадцять місяців)

- А чого ти знову прийшла, дочко? Чого тут шукаєш?

- Ягід шукаю,- відповідає Марушка.

- Е, та зима ж, а на снігу ягоди не ростуть,- каже Січень.

- Ой, знаю,- сумно мовила Марушка.- Та сестра Голена з мачухою загадали мені назбирати ягід. Як не принесу, то вб'ють мене. Дуже вас прошу, люди добрі, навчіть мене, де їх знайти?

От устав Січень, підійшов до місяця, що напроти сидів, дав йому патерицю й каже:

- Брате Липню, пересядь на моє місяце!

Сів Липень на найвищий камінь і махнув понад багаттям патерицею. Враз полум'я спахнуло, сніг умить розтав, земля зазеленіла, дерева розвилися, пташки заспівали, по лісі цвіли всякі квіти - стало літо. Під буками з'явились білі зірочки, мов їх насіяли. А ті зірочки на очах мінялися на ягоди і спіли, й спіли. Поки Марушка спам'яталася, було їх стільки, наче хто простелив червоний килим.

- Збирай, Марушко, та живенько,- звелів Липень. Зраділа Марушка й кинулась збирати, поки назбирала повний фартух. Далі подякувала щиро місяцям та й подалась додому.

Дивувалася Голена, дивувалась мачуха, коли побачили, що Марушка повен фартух ягід несе. Як відчинили їй двері - ягоди й запахли на всю хату.

- Де ж ти їх назбирала?- питалась розгнівана Голена.

- Ну, в лісі на горі, ростуть під буками, їх там доволі є,- каже Марушка.

Голена взяла ягоди, наїлась досхочу, і мачуха наїлася, а Марушці й не сказала: «Візьми й ти одну!» Наїлася Голена ягід, а на третій день схотілось їй червоних яблучок.

- Ходи, Марушко, ходи в ліс і принеси мені червоних яблучок,- загадала сестрі.

- Ой боже, сестро любесенька, де ж візьмуться ті яблука взимку?- відказує бідна Марушка.

- Ах ти ж, дармоїдко, ледащице, ти ще смієш перечити, коли тобі загадують? Ану зараз мені збирайся, та гляди, тільки не принесеш мені червоних яблучок, я тебе вб'ю,- сварилася люта Голена. Мачуха випхала Марушку з хати й двері причинила. От іде дівчина лісом і так гірко плаче. Кругом сніг глибокий, ніде ні стежинки. Але дівчина вже не блукала, бігла прямо на ту гору. Там знову горіло велике багаття, а круг нього сиділи дванадцять місяців.

- Люди добрі, дозвольте мені погрітися, бо дуже я змерзла,- проситься Марушка.

Найстарший, Січень, кивнув головою та й питає:

- А чого ж ти знову прийшла, дочко? Чого тут шукаєш?

- Червоних яблучок,- відповіла Марушка.

- Та зима ж, а взимку не ростуть червоні яблучка.- мовляє Січень.