Ясоччин садок - Наталя Забіла - Вірші про дітей - Вірші для дітей, дитячі вірші - Дитячий сайт Казкар
П`ятниця, 18.04.2014, 17:07
Приветствую Вас Гість RSS
Дитячий сайт Казкар
ГоловнаКаталог статейРегистрацияВхід
Українські народні казки
Русские народные сказки
Літературна казка
Казки народів світу
Мамина казка
Дитячі вірші
Сценарій казки
П`ятниця, 18.04.2014, 17:07
Меню сайту
Категорії розділу
Вірші про Україну [7]
Вірші про маму [22]
Вірші про весну [18]
Вірші про літо [13]
Вірші про осінь [12]
Вірші про зиму [27]
Вірші до дня Святого Миколая [21]
Вірші про Новий рік [16]
Колядки, щедрівки [12]
Мамине свято 8 березня [8]
Перше вересня, вірші про 1 вересня [9]
Вірші про дітей [17]
Веселі вірші [1]
Статистика

Онлайн всього: 5
Гостей: 5
Користувачів: 0
Форма Входу
Головна » Вірші для дітей, дитячі вірші » Вірші про дітей

Ясоччин садок - Наталя Забіла


За вікном сьогодні вітер, вітер — аж в кімнаті чути, як гуде. В дитсадок давно пішли всі діти, а маленька Ясочка не йде.
Наша Яся нині трохи хвора, все кахика й носик витира. Застудилась, мабуть, Яся вчора, як ліпила бабу дітвора.
На роботу вже поїхав тато, мама вийшла — й довго щось не чуть...
Може, Яся буде сумувати? Може, слізки рясно потечуть? Ні! Ясюня не така вдалася! — в неї досить іграшок, ляльок. У своїй кімнаті наша Яся улаштує власний дитсадок.
Діти будуть — лялька, та ведмедик, та конячка сіра без сідла, і собачка Бум, така кумедна, що угору вухо підвела.
Ще Ясюня посадила й кішку. А вона стрибнула у куток!..
— Ну й сиди собі сама під ліжком, не візьму тебе у дитсадок!
От усі в кутку біля канапи посідали.
— Тихо, не шуміть! А чому в ведмедя чорні лапи? Мабуть, вранці їх забув помить? Зараз я будинок вам збудую із великих татових книжок і обідом добрим нагодую — дам цукерки вам і пиріжок... А тоді візьму цікаву книжку, покажу своє знайоме «о»!
Яся певна, що ведмедик Мишка хоче знати літери давно.
Потім Яся хусточку розстеле на вовнянім теплім килимку.
— Ну, лягайте, діточки, в постелю! Так і ми спимо у дитсадку!
У куточку сплять слухняні діти: і ведмедик з лялькою, і кінь.
За віконцем виє вітер, вітер, а в кімнаті тиша і теплінь. От і мама двері відчинила і на руки Ясю підійма.
— Ой, яка ж у мене доня мила, що так добре грається сама!

Разом із цим читають:
Категория: Вірші про дітей | Добавил: Netochka (09.05.2012)
Просмотров: 2817 | Теги: вірші про дітей, Наталя Забіла

Пошук

Реклама

Copyright Дитячий сайт Казкар©2010- 2014
Безкоштовний хостинг uCoz